ОБСЯГ РОБОТИ МОЛОДШОГО МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ
Дотримання заходів по догляду за хворими вимагає не лише професійних умінь і навичок, якісного в технічному відношенні проведення тієїх чи іншої маніпуляції або процедури. Не менш важливе значення відіграє дотримання морально-етичних і естетичних відносин з хворою людиною.
Під впливом різних захворювань численні хворі часто стають легко збудливими, уразливими, іноді висловлюють несправедливі претензії, гостріше ніж у звичайних умовах, реагують на обставини довколишнього життя та своєї хвороби. В цих умовах виключно важливого значення набуває вміння матичного персоналу проявити максимум уваги, милосердя, чуйності та співчуття до хворої людини. У кожній дії матичного працівника при виконанні заходів по догляду за хворим, в спілкуванні повинні проявлятись тактовність, ввічливе, щире бажання допомогти хворому у його стражданнях. Треба відшукати такі методи і засоби, які змогли б полегшити стан хворого, знайти слова, спроможні заспокоїти хворого і покращити йому настрій. З іншого боку, необхідно настійливо вимагати виконання лікарських призначень, режиму роботи відділення, а також необхідних діагностичних процедур та протиепідемічних заходів. Медичний працівник має проводити санітарсько-просвітницьку роботу, намагатися прищепити кожному віру в цілющу силу призначень лікаря і оздоровчі можливості медицини та здорового способу життя. Загальнолюдські риси – ввічливість, тактовність, співчуття і самопожертва є важливою умовою не лише лікарської діяльності, але й набуває великого значення і при виконанні обов'язків з догляду за хворими. Натомість грубість, неуважність, зневажливе ставлення до пацієнта спроможні зруйнувати сприятливий фон лікувального процесу вцілому, завдати хворому психологічної травми, уповільнити процес одужання і значно знизити ефективність лікувальних заходів. Такі моральні якості є неприпустимими і несумісними з деонтологічними вимогами до медичного працівника. Деонтологія – розділ етики, що вивчає моральні права та обов'язки працівника в процесі своєї професійної діяльності. Деонтологія включає в себе три рівноважливі складові частини: обов'язок медичного працівника по відношенню до суспільства; моральний обов'язок медичного працівника перед хворим або його родичами і близькими; обов'язок медичного працівника перед своїми колегами по професії, а також керівництвом та підлеглими.
Головна особливість медичної професії полягає в тому, що об'єктом діяльності лікаря є людина , її життя і здоров'я . Саме це накладає величезну відповідальність на лікаря бо здоров'я і життя це найдорожче, що є у людини. Особливість лікарської професії обумовлена надзвичайною складністю і різноманіттям процесів життєдіяльності організму людини , варіабельністю перебігу захворювань при індивідуальному їх прояві у кожної окремої людини, а також всі наростаючим потоком наукової медичної інформації, проявом все нових і нових діагностичних і лікувальних прийомів і засобів. Це вимагає повсякденного, протягом всієї діяльності молодших медичних працівників, самонавчання і самовдосконалення.
Ефективне проведення лікувального процесу в клініці і його успішність в значній мірі визначаються якістю і своєчасністю проведення заходів з догляду за хворими. Безпосередніми помічниками медичних сестер у виконанні заходів догляду є санітарки, або молодший медичний персонал. На них покладається виконання ряду функціональних обов’язків. Зокрема, це і санітарне прибирання інтер’єрів відділення, палат, коридорів, холів, процедурних і лікувальних кабінетів, інших приміщень; це і переміна хворим натільної і постільної білизни, забезпечення хворих підкладними суднами, сечо- та калоприймачами, забезпечення засобами особистої гігієни тяжкохворими; це і відпуск гігієнічних ванн, проведення клізменних процедур та транспортування хворих тощо. Санітарки не повинні брати участі у роздачі їжі хворим, годувати їх, виконувати спеціальні, зокрема медикаментозні призначення.
Молодша медична сестра несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що сходять у сферу її компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України (додаток №1). Також вона відповідальна за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, а також за завдання матеріальної шкоди в межах, визначених чинним законодавством.
Санітарка під керівництвом медичної сестри виконує роботу з обслуговування та догляду за забезпечуваними і несе відповідальність за чистоту спальних кімнат, кабінетів і інших приміщень, а також за чистоту ліжок, тумбочок і зовнішній вигляд; обслуговує хворих, що знаходяться на постільному режимі утримання, допомагаючи їм при прийомі їжі, вмиванні, пересуванні і т.д.; допомагає медсестрі при проведенні лікувальних процедур; робить прибирання приміщень відділення згідно правил санітарії та гігієни; відповідає за дотримання питного режиму хворого; стежить за чистотою предметів догляду за хворими; проводить зміну білизни; несе відповідальність за збереження всього наявного в обслуговуваних приміщеннях жорсткого і м'якого інвентарю. Нерідко доводиться чути про те, що хворого не вилікували, а виходили, такий вислів часто справедливим. Відомо багато випадків, коли самовідданість осіб, що доглядають за хворою людиною, створення оптимальних фізичних і психологічних умов, суворе дотримання гігієнічних вимог і неухильне виконання приписів лікаря повертали життя безнадійним хворим. Відомо й інші: хворі, позбавлені належного догляду, виздоровлюють повільно, а нерідко поганий догляд - причина важких ускладнень і навіть смерті хворого.
Організація догляду і виконання його в лікарняних умовах – основний обов'язок молодшого медичного персоналу, проте у домашніх умовах догляд можуть здійснювати родичі хворих при консультації з боку лікаря і під контролем медпрацівників. Як було сказано, успішне виконання заходів щодо догляду вимагає не тільки певних знань і навичок, а й високоморального ставлення до хворих . Хвороба , фізичні страждання зазвичай породжують підвищену дратівливість, відчуття тривоги, незадоволеності, іноді навіть безвихідь, невдоволення своїми близькими та родичами. Важливо огороджувати хворого від негативновпливаючих факторів, а також відволікати його від надмірної уваги до свого перебування в відділенні підчас важкого стану, правильний догляд передбачає створення сприятливої побутової та психологічної атмосфери на всіх етапах лікування.
Основа загального догляду полягає у належному дотриманні санітарно-гігієнічного режиму та розпорядку прийому лікарських призначень, створенні відповідної лікувально-охоронного фону лікувального процесу та відповідного режиму, організації раціонального харчування і в чіткому виконання лікарських приписів, постійному спостереженні за станом хворого . Об'єм заходів щодо догляду залежить від стану хворого , відповідно до до якого лікар може призначити йому суворий постільний режим (заборонено сидіти), постільний режим (можна рухатися в ліжку, не покидаючи його без потреби), напівпостільний режим (можна ходити по приміщенню) і так званий загальний режим, який істотно не обмежує рухову активність пацієнта. Чим менше обмежена рухова активність хворого, тим більшою мірою він може обслуговувати себе сам. Однак навіть можливість повного самообслуговування хворого не звільняє близьких від необхідності догляду за ним, який в цьому випадку буде реалізовуватися у вигляді створення максимально можливих умов комфорту, необхідного психологічного клімату, забезпечення рекомендованого лікарем режиму і раціону харчування, спостереженні за станом хворого та виконанням ним лікарських призначень.
Однією з основних вимог до молодшої медичної сестри (санітарки) є забезпечення належного санітарно-гігієнічного утримання палат, допоміжних приміщень і кабінетів, створення сприятливого місцевого мікроклімату в палатах та місцях перебування хворих, турбота про забезпечення пацієнтів необхідними предметами догляду. Прибирання приміщення слід проводити тричі рази на день вологим способом : вранці після пробудження хворого, під час обіднього приймання їжі і ввечері перед сном. Віконні рами , двері, меблі витирають вологою ганчіркою, підлогу миють або протирають щіткою, оберненої вологою ганчіркою. Килими , портьєри і інші предмети, в яких накопичується пил, переважно видалити з кімнати хворого або регулярно (не рідше 1-2 разів на тиждень) чистити пилососом. Тяжкохворих перевозять на спеціальному кріслі або на ношах, обережно, уникаючи поштовхів. Якщо хворого переносить одна людина , то він підводить одну руку під лопатки , іншу - під стегна хворого. Кожне прибирання має супроводжуватись провітрюванням приміщення. При цьому пацієнти мають покинути палату, а ті, що знаходяться на постільному режимі мають бути вкритими теплою ковдрою.
Молодшим медичним персоналом продиться контроль за особистою гігієною хворих, зміна постільної та натільної білизни, профілактика пролежнів та внутрішньолікарняної інфекції. Щодня необхідні ранковий і вечірній туалет , щоб шкіра була чистою і нормально функціонувала . Шкіру хворого забруднюють виділення сальних і потових залоз, рогові лусочки, мікроби і пил , а шкіру промежини - виділення сечостатевих органів і кишківника. За відсутності протипоказань хворого з дозволу лікаря слід мити у ванні або під душем не рідше одного разу на тиждень. Якщо ванна і душ протипоказані , то, крім щоденного вмивання , хворого слід щодня обтирати ватним тампоном , змоченим кип'яченою або туалетною водою. Обличчя, шию і верхню частину тулуба слід мити щодня, руки - перед кожним прийомом їжі. При строгому постільному режимі ноги потрібно мити 2-3 рази на тиждень , поставивши на ліжко тазик. Тяжкохворим шкіру статевих органів і заднього проходу слід обмивати після кожної дефекації і сечовипускання. Для цієї мети краще використовувати пристосування для клізми (кухоль Есмарха з гумовою трубкою і наконечником). Струмінь води або слабкого розчину перманганату калію (рожевого кольору) направляють на промежину, одночасно ватним тампоном проводять у напрямку від статевих органів до заднього проходу. Іншим тампоном осушують шкіру промежини, ведучи його в тому ж напрямку. У випадках мимовільного сечовипускання або дефекації слід якомога швидше замінити клейонку і підкладну пелюшку (а при необхідності - постільну і натільну білизну) і обов'язково обмити статеві органи, промежину, сідничну ділянку. Пахвові западини, пахвинні складки, складки шкіри під грудними залозами, особливо у огрядних і з підвищеною пітливістю хворих, в літній період, слід регулярно мити або протирати камфорним спиртом, туалетною водою, одеколоном, щоб уникнути попрілості.
Тяжкохворі, виснажені і ті, що знаходяться тривалий час в ліжку, потребують особливо ретельного догляду за шкірою. Для уникнення утворення пролежнів, у місцях, що піддаються тривалому тиску (найчастіше крижі, сідниці та поперек), слід протирати шкіру двічі на добу камфорним спиртом і підкладати під крижі гумове коло, обгорнуте чистою, але не новою наволочкою; якщо стан хворого дозволяє , слід міняти його положення в ліжку (часто повертати). Волосся треба мити теплою водою з милом і обережно розчісувати, нігті мають систематично остригатися. У хворих, що знаходяться на тривалому постільному режимі, при недостатньому гігієнічному догляді за ногами нерідко на підошвенній стороні стоп утворюються товсті шари ороговілостей , видаляють які під час миття ніг за допомогою пемзи, а іноді і спеціальних відшелушуючих мазей за призначенням лікаря. При появі на шкірі крижів, п'ятах , потиличній або лопатковій ділянці плям синюшно -червоного кольору, обов'язком молодшої медичної сестри є термінове повідомлення про це лікуючого лікаря. Крім цього, під час догляду можуть бути виявленими кровотечі, висипання на шкіри неясного походження, ознаки запалення та набряки, про що також слід інформувати середній медичний персонал і лікарів.
Важливою частиною роботи молодших медичних працівників є забезпечення транспортування хворих. При поступленні у відділення пацієнтів у стані відносно задовільному або у середньотяжкому, санітарка має їх проводити в палату, вказата місце, яке має зайняти хворий. У ряді випадків транспортування здійснюється на кріслі-колясці або катаці. Такі заходи здійснюються у наступних основних випадках: вказівка середнього медичного персоналу або лікаря, тяжкий та небезпечних для життя хворого стан, порушення опірно-рухового апарату та центральної (периферичної) нервової системи, які перешкоджають акту прямоходіння, супроводжуються порушенням координації рухів, супроводжуються вираженим больовим синдромом. У ряді випадків транспортування хворих потребує спеціальної підготовки.
До обовязків молодшого медичного персоналу також відносять надання першої медичної допомоги при невідкладних станах організму, у випадку клінічної смерті має проводитися оцінка стану прохідності повітроносних шляхів, штучна вентиляція легенів та непрямий масаж серця. Санітарка повинна володіти навичками термометрії, дослідження частоти пульсу та дихальних рухів, у разі потреби має проводити вимірювання артеріального тиску.
Догляд за хворими виконується середнім та молодшим медичним персоналом, останні працівники залучаються до виконання деяких найпростіших маніпуляцій (проведення клізм, збирання матеріалу до лабораторних досліджень, застосування банок, горчичників, компресів, годування тяжкохворих), а також для допомоги середньому медичному персоналу. Не зважаючи на те, що заходи з догляду не входять до функціональних обов'язків лікарів, кожний лікар має не тільки бути знайомим з усіма особливостями догляду за пацієнтами, але і уміти самостійно виконувати ту чи іншк маніпуляцію або процедуру, контролювати якість роботи середнього та молодшого медичного персоналу, забезпечити виконання всіх необхідних умов лікувального процесу і за відсутності медичних сестер та в умовах позалікарняної обстановки. Тому оволодіння методикою і технікою проведення мір з догляду за хворими є однією з важливих ланок у загальноклінічному навчанні лікаря.
