• Лекція 1
• Загальні відомості з лінгвокраїнознавства намецькомовних країн
• ? 

Лекція 1

Загальні відомості з лінгвокраїнознавства намецькомовних країн

 

1.1 Географічне положення

 

Швейцарія, офіційна назва – Швейцарська Конфедерація – розташувалася у центрі Європи на території 41 285 км2. Країна простяглася на 348 км зі сходу на захід та 220 км з півночі на південь. Північною сусідкою Швейцарії є Німеччина, на заході вона межує Францією, на півдні – з Італією, а на сході за сусідів має Австрію та князівство Ліхтенштейн.

Швейцарія не має виходу до моря, проте її північний кордон частково проходить по Боденському озеру і Рейну, що бере початок у центрі Швейцарських Альпів і частково формує східний кордон. Західний кордон проходить вздовж гір Юра, південний – вздовж італійських Альп і Женевському озеру.

Найвища точка Швейцарії – пік Дюфур (4634 м) знаходиться на гірському масиві Монте-Роза у Пенінських Альпах. Найнижча точка – уріз води на рівні 193 м знаходиться в озері Лаго-Маджоре, що на кордоні з Італією.

Республіка Австрія – це переважно гірська країна у Центральній Європі, що не має виходу до моря і межує з Німеччиною та Чехією на півночі, Словаччиною та Угорщиною на сході, Словенією та Італією на півдні та Швейцарією і Ліхтенштейном на заході.

Площа країни — 83 871 км², приблизна протяжність зі сходу на захід – 580 км. Ґросґлокнер– найвища гора Австрії (3 798 м).

Географічно Князівство Ліхтенштейн розташувалося у центрі європейської альпійської дуги. З площею у 160 км2 країна посідає 4 місце у списку малих країн континенту і межує на сході з Австрією, а на заході та півдні – зі Швейцарією.

Західний кордон формує р. Рейн. Протяжність країни з півночі на південь становить лише 24 км. На кордоні зі Швейцарією розташована найвища точка Ліхтенштейну гора – Граушпіц з висотою 2 599 м.

Велике Герцогство Люксембург – карликова держава в Західній Європі з територією2 586 км². Разом з Бельгією і Нідерландами Люксембург входить до митно-економічного союзу Бенілюкс.

Люксембург має кордони з Бельгією (на півночі і заході), Німеччиною (на сході, де країна також обмежується р. Мозель) та Францією (на півдні). Протяжність: 82 км з півночі на південь та 57 км зі сходу на захід. Найвищою вершиною цієї країни є пагорб Кнайфф у північному Люксембурзі, висотою 560 м.

 

1.2 Особливості рельєфу та ландшафту

 

Швейцарію можна умовно поділити на три геологічних регіони: гори Юра на півночі (10% загальної території країни), Швейцарське плато у центрі (30%) та Альпи на півночі (60%).

Швейцарська Юра (від кельт. jor – «ліс») – це південно-східна частина Юрських гір довжиною приблизно 200 км. На його схилах ростуть букові ліси, вище – ліси з ялини і ялиці, а на верхів’ях – альпійські луки. Від Швейцарського плато гори відділяє обрив висотою майже 1000 м.

Швейцарське плато утворилося на місці прогину між Юрою та Альпами. Не зважаючи на те, що Швейцарське плато охоплює лише 30% території країни, більше 2/3 населення проживає саме на цих територіях. Поверхня плоскогір'я пагориста, міжріччя вкриті лісами, а велика кількість озер та долин з родючими землями та пасовищами виступають важливими сільськогосподарськими регіонами країни.

Альпи – найвищий та найдовший гірський хребет серед систем, що повністю знаходяться у Європі. Вони розташовуються на території 8 країн, проте з огляду на своє центральне положення у всьому Альпійському хребті, саме Швейцарські Альпи називають Центральними. Вони розташовані на південь від Швейцарського плато та на північ від державного кордону з Італією.

Типовою для ландшафту гірської Швейцарії є значна кількість льодовиків та льодовикових форм рельєфу з загальною площею заледеніння – 1950 км².

Ландшафт Австрії можна експлікує п’ять регіонів: Східні Альпи (займають 62,8% території країни), Альпійські і Карпатські передгір'я (11,4% території), Середньодунайська рівнина (11,3% території), Віденський басейн (4,4% території ) і Чеський масив (10,1% території).

Ліхтенштейн – гірська країна. Гори, займають ¾ території країни, представлені відрогами хребта Ретікон. Загалом у країні виокремлюються три географічні зони: родюча долина Рейну на заході, район альпійської складчастості на південному сході і північну низовину.

Рельєф Люксембурга являє собою переважно горбисту піднесену рівнину, на півночі якої знаходяться відроги Арденн і Рейнських Сланцевих гір, що охоплюють 32% території країни. Південна частина відзначається більш рівнинним ландшафтом. Вона називається Гутланд, займає 68 % території країни та є найбільш густо населеною.

 

1. 3. Кліматичні умови

 

Швейцарія має помірний клімат, що знаходиться під впливом Атлантичного океану. Західні вітри переміщують маси морського повітря до Швейцарії та впливають на рівні опадів у країні. Водночас холодні вітри з півночі сприяють швидкому зниженню температури повітря, а також формування ясної погоди.

Альпи слугують природним бар’єром для атлантичних повітряних мас: південна Швейцарія, що перебуває під впливом Середземного моря, відзначається значно м’якішим кліматом та набуває ознак континентального. Гірський характер ландшафту країни зумовлює разючі погодні відмінності у різних регіонах. Так, на території гір та передгір’їв літні температури складають +16...+18 °C, а у північних областях та низинах – +18...+27 °C. Взимку у горах прохолодніше: -8...-12 °C, а на рівнинах –не нижче за -2...-4 °C.

Оскільки значна частина Австрії знаходиться в горах, її кліматичні умови досить різноманітні. Залежно від регіону тією чи іншою мірою позначаються атлантичні, континентальні і середземноморські впливи. Північно-західні вітри, що панують на півночі і заході, несуть м’яку і вологу погоду з Атлантичного океану (-1 ...-7 С взимку, +18 ... + 24 С влітку). На сході Австрії сильніше виражені континентальні впливи. Опадів тут менше, хоча влітку частіше трапляються зливи. Для Альпів характерні місцеві вітри. Найважливіший з них – теплий і сухий фен, який створює сприятливі умови для землеробства.

Не зважаючи на гірське розташування, клімат у князівстві Ліхтенштейн доволі м’який, оскільки воно з усіх боків захищене горами від холодних вітрів. Середньорічна температура – +9,5...+10,6 С, у січні – 0 С (в горах – -6...-10 С), у липні – +18 С (в горах – +12...+14 С). Типовим для Ліхтенштейну є фен – теплий сухий вітер з півдня, що зазвичай дме восени та взимку протягом 1–5 днів та сприяє подовженню вегетаційного сезону.

Люксембург відзначається помірним кліматом, що знаходиться під впливом вітрів Атлантичного океану. У країні панує суха м’яка зима і приємне літо. Температури протягом року, як правило, не опускаються нижче 0 С: у середньому +1,4 С у січні, +18,6 у липні. На півночі регіону Еслінг панує більш прохолодний клімат з більшою кількістю опадів.

 

1.4 Природні ресурси

 

Гідроресурси. У Швейцарії знаходяться 6% запасів прісної води Європи. Її річки належать до басейнів трьох морів: Північного, Середземного та Чорного. До найбільших річок належать Рейн, Рона, Ліммат і притока Рейну Ааре. Крім того, Швейцарія відома своїми озерами, найпривабливіші з яких розташовані довкола Швейцарського плато – Женевське та Фірвальдштетське, Невшательське і Цюріхське озера, а також Боденське озеро в Альпах. Більшість з них має льодовикове походження. Льодовикова вода та вода від опадів в Альпах використовуються для видобутку гідроелектроенергії для внутрішніх потреб країни.

Річки Інн, Зальцах і Енс, що протікають по північній міжальпійской депресії, дренують північ Австрії, Драва у південній депресії – південь країни, а Мур і Мюрц – її східну частину. Єдина судноплавна річка – Дунай, що протікає через Австрію від м. Пассау на кордоні з Німеччиною до передмість Братислави у Словаччині. Найважливіший притока Дунаю на австрійській території – р. Інн. Урізноманітнюють ландшафт численні озера (580), переважно льодовикового походження. Найбільші за площею озера: Нойзідлер-Зее – на сході, поблизу кордону з Угорщиною, Боденське озеро – на заході, поблизу кордону з Швейцарією.

Гори Ліхтенштейну також прорізані численними струмками та кількома швидкими річками, що мають значний гідроенергетичний потенціал. Головною водяною артерією країни є р. Рейн (27 км), що має льодовикове живлення і швидку течію. Другою повноводною річкою довжиною 17 км є Заміна. Найбільше і єдине природне озеро у країні – Гампрінер-Зеле.

Найбільшою річкою Люксембурга є Мозель, що бере початок на північному сході Франції і формує 31 км кордону між Люксембургом та Німеччиною. До її басейну також відносяться річки Зауер або Сюр та Ур. Долина р. Ур оточена незайманою природою. Інші великі річки –Альзет на півдні та Вільц на півночі. Найбільшим сховищем питної води (50%) єВерхньозауерське озеро, також Оверзауер або От-Сур – штучне озеро на північному заході країни на р. Зауер.

Корисні копалини. Швейцарія не багата на корисні копалини. У ній лише є незначні запаси вугілля, поклади залізних руд, незначні родовища графіту та тальку. Видобуток кам’яної солі, що ведеться у верхів’ях Рони та Рейну на кордоні з Німеччиною, покриває потреби країни. Будівельна промисловість послуговується піском, глиною, вапняком та камінням.

Австрія має різноманітні мінеральні ресурси: поклади нафти (головні родовища в районі Матцена), бурого вугілля (регіони Штирії та Верхньої Австрії), залізної руди (гора Ерцберг) та магнезиту (Штирія). Є незначні родовища міді, марганцевих та свинцевих руд (район Клагенфурта-Блейберга), бокситів, стибію, молібдену, графіту та солі.

Ліхтенштейн також небагатий на корисні копалини: тут видобувають вапняк для цілей будівництва і білу глину, а також алебастр для гончарства.

Надра Люксембурга багаті на залізну руду, поклади якої зосереджені на південному заході, в долині р. Альзет і її притоки Мамер. Регіон відомий під назвою «Червоні землі»через червоний колір ґрунтів, забарвлених залізом.

Промислове значення мають також запаси будматеріалів, зокрема пісковика, вапняку і шиферного сланцю в Арденнах, гіпсу та горючих сланців на півдні країни.

Флора та фауна. Біля 25% території країни вкрито лісами: у горах, долинах та деяких плоскогір’ях. Деревина є важливою сировиною та джерелом палива.

Швейцарське плато знаходиться у зоні європейських широколистих лісів, де переважають дуб та бук, місцями сосна. На південних схилах Альпів повсякчас зустрічається каштан, і вище гірськими схилами, утворюючи перехідний пояс перед альпійськими луками, ростуть хвойні. У горах багато яскравих квітів: крокуси, нарциси, рододендрони, ломикамінь, тирлич та едельвейс.

Тваринний світ країни перебуває під сильним впливом господарчої діяльності людини. Звичайні мешканці швейцарських рівнин – заєць-біляк, куріпка, фазан та лисиця. Рідше зустрічаються ведмеді, вовки та бабаки. Високогірний пояс заселений гірськими козлами та високогірними лисицями. Серед птахів зустрічаються беркут, глухар, дрізд, підкоришник, серпокрилець; на берегах рік та озер – мартини, у їхніх водах – форель, палія, сиг, харіус та інша риба.

Приозерні території густо заселені лебедями та качками, проте полювання на них суворо заборонене. Рибна ловля також знаходиться під суворим контролем держави: вона має лише спортивний характер та здійснюється на умовах ліцензії.

Найродючіші ґрунти в Австрії знаходяться у Віденському і Штирійському басейнах, а також місцями у Північноальпійских форландах. На природної рослинності відбивається різноманітність кліматичних умов. Однак природний рослинний покрив значною мірою знищений і змінений людиною. Для всіх долин і їх навколишніх схилів характерні три висотних пояси: рілля, ліси і альпійські пасовища. У долинах і низькогір’ї до відміток 1 070–1 220 м над рівнем моря переважають листяні породи, головним чином, бук, дуб і береза; вище послідовно змінюють один одного ялина, сосна звичайна, модрина і, нарешті, сосна гірська, що утворює у високогір’ях сланикові зарості. Колись широко поширені у цій частині Європи хутрові звірі сьогодні стали рідкістю. Типовими для території залишаються лисиці, дикі кішки і куниці. Часто зустрічаються сарни, олені і бабаки.

Світ флори та фауни Ліхтенштейну подібний до швейцарського. На території країни функціонують шість резерватів, де охороняються ділянки первісної рослинності та місця гніздування птахів. З 1 600 видів рослин 800 мають гірське походження. У країні водяться 55 видів, 17 – польових мишей, 140 – гніздових птахів, 7 – рептилій, 10 різновидів амфібій та 24 видів риби.

Листяні ліси Люксембурга з буків і дубів як залишків первісної флори можна сьогодні знайти на півночі в Еслінгу. Типовими є також гостролисті падуби та вересові рослини. На півдні країни (Гутланд) інтенсивно розвивається сільське господарство. На південному сході Люксембурга зустрічаються деякі середземноморські види рослин (наприклад, м’ята).

Типові для Центральної Європи види ссавців, як-от лисиця, олень, дикий кабан, борсук, білка і соснова куниця проживають переважно у лісових районах країни. Серед птахів розповсюдженими є чаплі, блакитний зимородок, лисиці, дятел і хижаки, як-от канюки і яструби.

 

1.5 Населення та мови

 

Станом на 2015 р. офіційно зареєстрована кількість населення Швейцарії – 8 325 200 осіб. Країна славиться своєю офіційною багатомовністю. Статус офіційної мови мають німецька, французька, італійська та ретороманська. Важливо усвідомлювати, що у побуті швейцарці послуговуються швейцарськими діалектами цих мов з кантональними варіаціями. Проте усі державні та соціальні питання врегульовуються лише мовами стандарту.

За останніми даними, станом на початок 2016 р. в Австрії проживають 8 700 471 осіб, що на 115 545 осіб (1,35 %) більше, ніж у 2015 р. За конституцією країни (ст. 8) німецька мова є офіційною мовою у державі, проте фактично австрійці використовують австрійський варіант німецької мови (Österreichisches Deutsch).

Станом на початок 2016 р. у Ліхтенштейні було зареєстровано 37 623 осіб населення. Офіційною мовою країни є виключно німецька, проте більшість населення послуговується у побуті алеманським діалектом.

Станом на січень 2016 р. населеність Люксембурга становила 576 249 осіб. Країна має власну мову – люксембурзьку, в основу якої покладено діалект німецької мови з численними запозиченнями з французької. Французька та німецька мова також мають статус офіційних. Крім того, чимало жителів спілкуються англійською.

 

1. 6. Державні символи

 

Прапор Швейцарії є похідним від герба кантону Швіц – одного з трійки кантонів, що у 1291 р. об’єдналися у конфедерацію.

Державний прапор Швейцарії у відповідності до стандартів має квадратну форму, проте торговий прапор – прямокутний. Колір прапора Швейцарії не змінювався ще з часів Священної Римської імперії, а ось форма зазнала модифікацій. За часів Конфедерації прапор був трикутним, проте пізніше він перетворився на білий хрест з п’ятьох квадратів на червоному тлі та затверджено у 1889 р. як національний символ. Тоді ж було також ухвалено герб країни: червоний щит з білим хрестом.

Національним гімном Швейцарії є Швейцарський псалом, перекладений усіма офіційними мовами країни.

Громадянський прапор Австрії являє собою прямокутне полотнище з трьома горизонтальними смугами. У сучасному вигляді прапор з’явився після проголошення республіки у 1918 р., офіційно підтверджений у 1919 р. У 1933 р. прапор було усунуто і відновлено у якості державного лише у 1945 р. після звільнення Австрії від німецьких військ.

У центрі національного прапора розташований герб країни – увінчаний баштовою короною та щитком на грудях одноголовий орел, що тримає в лапах серп і молот (на знак єднання селян та робітників). Герб затверджено у 1918 р. з падінням Австро-Угорської імперії. У 1945 р. на лапах орла з’являються ланцюги як символ звільнення країни від нацизму.

Країна гір, країна потоків – державний гімн Австрії з 22 жовтня1946 р. Слова покладені на музику В.А. Моцарта.

Прапор Ліхтенштейну спочатку являв собою дві горизонтально розташовані смуги жовтого і червоного кольорів правлячої династії. Припускають, що кольори теперішнього прапора відображають придворні кольори XVIII ст. Зображення корони з’явилося лише у 1937 р., після того, як збірна команда країни на Олімпійських іграх 1936 р. зробила відкриття про ідентичність прапорів Ліхтенштейну та Гаїті.

Герб княжого дому Ліхтенштейн також використовується як національний герб, проте право його використання мають виключно члени княжого дому та представники державної влади, у винятках – за дозволом. Герб складається з символів, що репрезентують різні частини Європи, якими Ліхтенштейн історично пов’язаний через військові кампанії чи династичні шлюби.

Над молодим Рейном – національний гімн князівства Ліхтенштейн. Слова гімну написані 1850 р. пастором Я.Й. Яухом на мелодію гімну Великобританії Боже, бережи короля.

Король Нідерландів Віллем I, ставши у 1815 р. одночасно і правителем Люксембурга, прийняв у тому ж році герб і прапор герцогства, подібні до державних символів Нідерландів. Прапор герцогства відрізняється від нідерландського лише світлішим тоном нижньої смуги.

? 

Ще з XIII ст. відомий родовий прапор Люксембурзького будинку із зображенням лева на біло-блакитному тлі. Нещодавня пропозиція сучасного парламентаря М. Вольтера замінити саме на нього діючий прапор отримала підтримку серед населення (90%), проте не серед парламентарів.