- Лекція 3
- Сучасний адміністративний поділ
- Рік заснування
- Адміністративний центр
- Федеральна земля
- Адміністративний центр
- Громада
- Громада
- Нижній Ліхтенштейн
- Колишній Округ Дікірх
- Колишній Округ Гревенмахер
- Колишній Округ Люксембург
Лекція 3
Сучасний адміністративний поділ
3.1 Швейцарія
Існує близько 30 країн світу з федеративною структурою, і Швейцарія – найменша з них. Згідно ст. 1 Конституції Швейцарської Конфедерації територіальний устрій країни на сьогодні репрезентований 26 адміністративними одиницями – кантонами.
У багатьох джерелах подається інформація про існування 23 кантонів та 3 «напівкантонів», що радше корелює з повсякденними уявленнями та практиками швейцарців. Конституція Швейцарії 1999 р. заборонила офіційно вживати термін «напівкантон», натомість запропонувала термін «кантони з половиною голосу». До них відносять кантони Аппенцель-Ауссерроден, Аппенцель-Іннерроден, Базель-Ланд, Базель-Штадт, Нідвальден та Обвальден.
На відміну від централізовано організованих країн, у федеральній структурі Швейцарії кожен кантон вільний вирішувати питання своєї внутрішньої організації самостійно. Історично кантони являли собою окремі міні-держави з власними кордонами, армією та грошовими одиницями, починаючи з часів Вестфальського миру (1648 р.), і аж до офіційного встановлення Конфедерації (1848 р.). Утім, діюча Конституція країни містить норми про суверенітет кантонів (ст. 3), які скоріш варто розглядати як данину традиції.
Кантони не мають право сецесії (виходу зі складу конфедерації), проте зазвичай мають ознаки державності (право мати свою Конституцію, свій уряд, суди тощо), які узгоджуються з загальними нормами федеративного права.
Кантони виконують задачі уряду, але здійснюють планування заходів, виходячи з власних потреб, зокрема у сферах освіти, охорони здоров’я, культури або охорони внутрішнього порядку. Крім того, кожен кантон запроваджує додаткові податки у межах кантону з метою самофінансування.
Найнижчий рівень територіально-адміністративного поділу становлять комуни / громади, які переймають частину завдань від кантону. До завдань громади, до прикладу, входять планування місцевості, функціонування шкіл, соціальне забезпечення населення та пожежна охорона. Більш великі громади та міста мають свої парламенти та влаштовують референдуми (найбільша громада – 350 000 осіб, м. Цюрих). У менших за розміром комунах громадяни розглядають політичні проекти на зборах громади (найменша громада – 12 осіб, Коріппо, кантон Тічино). Комуна, як і кантон, запроваджує додатковий податок для своїх членів.
Проміжний рівень між кантоном та громадою займають округи, що переважно виконують функцію децентралізаторів влади кантонів та організаторів судочинства. 7 з 26 кантонів, – Урі, Обвальден, Нідвальден, Гларус, Цуг, Базель-Штадт та Женева, – завжди існували без окружного рівня влади. У багатьох кантонах спостерігається тенденція до ліквідації або об’єднання округів.
3.2 Австрія
Конституція Австрії визначає її форму правління як федеративну республіку. Напевне, більш тісний історичний зв’язок Австрії з Німеччиною, аніж зі Швейцарією, сприяв виділенню спільної для обох сучасних країн одиниці адміністративного поділу – федеральна земля.
Сучасна Австрія складається з 9 федеральних земель. Подібно до Берліну у ФРН, Відень в Австрії має статус столиці та окремої федеральної землі.
Землі утворилися разом з сучасною країною після Першої світової війни на руїнах Австро-Угорщини, проте територіальне оформлення вони отримали ще у Середньовіччя, відокремившись від німецьких князівств.
Федеральні землі складаються з округів та уставних міст. Округ складається з громад /комун та міст. Столичне та деякі уставні міста також можуть мати окружний поділ. Громади, як правило, складаються з декількох населених пунктів.
Федеральні землі володіють порівняно незначним обсягом законодавчих повноважень. Так вже склалося історично, що впродовж довгого часу правління Габсбургів центральна влада зосереджувалася виключно у Відні.
3.1 Ліхтенштейн
Князівство Ліхтенштейн в адміністративному відношенні являє собою об’єднання 11громад / комун. Переважно громади складаються з одного-єдиного міста (поселення).
|
№ |
Громада |
№ |
Громада |
Нижній Ліхтенштейн |
Верхній Ліхтенштейн |
||
|
1 |
Гампрін |
6 |
Бальцерс |
|
2 |
Маурен |
7 |
Вадуц |
|
3 |
Руґґель |
8 |
Планкен |
|
4 |
Шелленберг |
9 |
Трізен |
|
5 |
Ешен |
10 |
Трізенберг |
|
|
11 |
Шан |
|
Історичні території графства Шелленберг у наші часи відносять до округу Нижній Ліхтенштейн, а історичні території графства Вадуц – до округу Верхній Ліхтенштейн. На сьогодні вони є виключно виборчими округами без адміністративних повноважень.
Незважаючи на свої незначні розміри, громади мають доволі дивні форми. На додачу до своєї основної території, сім громад мають мінімум один ексклав – частину території держави, географічно відокремлену від основної та оточену територіями інших громад: Бальцерс (2 ексклави), Ешен (2), Гампрін (1), Планкен (3), Шан (4), Трізенберг (1), Вадуц (5).
На додачу громади Планкен та Шан мають один та два анклави відповідно – території, відокремлені від основної території і оточені територіями лише однієї іншої громади.
3.4 Люксембург
З 1843 р. країна адміністративно поділялася на три округи – Гревенмахер, Люксембург та Дікірх і налічувала 12 кантонів. 3 жовтня 2015 р. окружний поділ було скасовано через злиття низки громад / комун, кількість яких зменшилася з 116 до 105. 12 з цих громад мають статус міста. Таким чином, сьогодні основною одиницею адміністративного поділу у країні є кантон. І, на відміну від скасованих у 2015 р. округів, статус кантонів чітко прописаний у конституції країни (ст. 2).
Кожен кантон має однойменний адміністративний центр, де, як правило, розташовані державні установи, такі як служба зв’язку та дорогобудування, органи податкової служби та служби оформлення спадщини. Крім того, у адміністративних центрах розташовуються загальноосвітні школи та поліцейські відділки. До цього ж, на кантональний поділ зважають у питаннях нагляду за початковою шкільною освітою та ін. У кантонах колишнього округу Люксембург раніше і зараз розташуються міністерства та їх підрозділи.
Громади виступають органами самоврядування, чию діяльність раніше контролювали призначені великим герцогом окружні комісари. При цьому органами такого самоврядування є виборні ради.
