• Лекція 5
• Економіка та соціальна політика

Лекція 5

Економіка та соціальна політика

 

5.1 Основні напрямки економічного розвитку країн

 

З найбільших концернів світового значення, таких як Novartis, Roche, Syngenta, та дрібніших підприємств на північному заході Швейцарії (регіони Базеля, Цюриха, Тічино та району Женевського озера) сформувався унікальний промисловий кластер. 98% продукції йде на експорт; а доля країни у світовому експорті хіміко-фармацевтичних продуктів складає 4%.

Щільність розміщення підприємств галузі медтехніки у Швейцарії також є доволі високою. 63% швейцарської продукції йде на експорт, що складає 5% загального обсягу експорту. Найкрупнішими роботодавцями є компанії Synthes, Roche та Johnson & Johnson Medical. Фірмами зі світовим ім’ям є Ypsomed, Sonova (виробник слухових аппаратів) та Straumann(виробник зубних імплантатів).

Машинобудівна, металообробна та електропромисловість є найбільшими секторами промисловості країни та, відповідно, найкрупнішими роботодавцями. Масштабні підприємства металообробної та машинобудівельної промисловості представлені практично у всіх кантонах (Saurer, Rieter, Schindler або ABB)

Кластером годинникової промисловості вважають кантони юрської дуги («дуги годинникарів»). Годинникарство Швейцарії вирізняється високим рівнем механізації та високим ступенем поділу праці. Саме тому у цій галузі домінують малі та середні підприємства. 95% продукції таких гігантів Swatch Group, Rolex SA, Richemont SA та LVMH Group йдуть на експорт.

Швейцарія займає вигідне положення на ринку розробки інфраструктури для IT спільноти. За статистикою у цьому секторі задіяні близько 4% усього робочого населення країни.

У регіонах Цюрих – Боденське озеро довкола Швейцарського технічного інституту та Цюрихського університету розташували свої дослідницькі підрозділи IT-гіганти IBM, Microsoft, Google та багато інших. Найважливішим фактором їх розквартирування стала безпосередня близькість до цих учбових закладів. Берн та Люцерн також вважаються осередками IT-індустрії в країні.

Лідерами ринку є швейцарські підприємства Oerlikon та Kudelski. Серед інших значних роботодавців – іноземні фірми Siemens, EDS Corporation, Dell, HP, Reuters та Orange. Важливим критерієм для розміщення свого бізнесу для іноземних компаній став високоосвічений та технічно підкований персонал, що володіє іноземними мовами.

По відношенню до промисловості сільське господарство Швейцарії відіграє другорядну роль. У цілому воно доволі високо розвинуте, але з огляду на обмеженість необхідних для цього природних ресурсів не задовольняє усіх потреб населення (лише на 56-57%).

Приблизно 40% земель країни відведено під діяльність цього сектору, з яких третину займає рілля та овочеві плантації, а інші дві третини відведені під розведення крупної рогатої худоби з акцентом на виробництво м’ясо-молочної продукції.

На першому місці у цій галузі стоїть виробництво молока. На альпійських та субальпійських луках шість місяців на рік пасуться корови славетної швіцької породи, що дають великі удої. Молоко майже повністю переробляється на сир та масло. З початком індустріалізації країни сировари стали одними з першопрохідців у галузі харчової промисловості.

Виробництво зерна та рослинництво також мають свої ніші у сільгоспвиробництві країни. Серед основних сільськогосподарських культур – пшениця, ячмінь, цукровий буряк, картопля, кормові культури. Основні райони зернових культур знаходяться на Швейцарському плоскогір’ї та долинах Рейну. На схилах гір району Женевського озера, на берегах Рейну та Рони, а також в кантоні Тічино культивують виноград та виробляють вино. Долини Рони також відомі плантаціями фруктових дерев.

Туризм вважається одним з найнадійніших постачальників робочих місць у всіх регіонах Швейцарії. Зокрема він забезпечує доходами місцевих жителів непромислових регіонів. самі Швейцарці дуже пишаються та підтримують вітчизняну туристично-готельну галузь, а такі організації як «Швейцарський туризм» відповідають за глобальну популяризацію країни як місця відпочинку.

Іншим стовпом швейцарського сектора послуг є банківська справа. Зокрема Женева та Цюрих пишаються своїми традиціями банківської ті інвестиційної діяльності. Поряд з двома крупними банками світового масштабу UBS та Credit Suisse Group, на долю яких припадає більше 50% усіх банківських активів, важливу роль відіграють кантональні, регіональні, ощадні та приватні банки.

Австрія входить до переліку найбільш стабільних у соціально-економічному відношенні країн Європи. Це порівняно невелика високорозвинена індустріальна країна з інтенсивним сільським господарством, розгалуженою транспортною системою, розвиненими сферами торгівлі, послуг та туризму.

Подібно до своєї сусідки Швейцарії, у промисловості Австрії переважає велика частка малих і середніх підприємств. Найстарішим промисловим осередком Австрії є Віденський промисловий басейн, що виробляє метали, текстиль і продукти харчування. Долина річок Мур і Мюрц у Штирії є центром металургії, автомобілебудування, дерево-целюлозного виробництва, а також продукції важкого машинобудування. Завдяки вигідному географічному положенню виокремлюється промисловий трикутник Лінц – Вельс – Штайр у Верхній Австрії (зокрема Об'єднаний австрійський металургійний і сталеливарний комбінат і Австрійський азотно-туковий завод у м. Лінц).

З корисних копалин в Австрії розробляються родовища бурого вугілля, залізної, свинцево-цинкової і вольфрамових руд (основні родовища у районі Ерцбергу), магнезиту (Каринтія), доломіту, графіту, вапняку, мармуру, природного газу і нафти. Найбільшими виробниками гідроелектроенергії є Верхня Австрія і Тіроль. Нові ГЕС побудовані на річках Дунай, Залках, у нижній та верхній течіях річок Інн та Енс. Однак невпинний розвиток промислового виробництва стабільно збільшує необхідність додаткових імпортних поставок сировини, особливо енергоресурсів (кам’яне вугілля, природний газ, нафта).

Скорочення внутрішнього виробництва основних видів сировинних товарів і зростаюча залежність від їх імпорту ведуть до зниження значення в економіці Австрії видобувних і зростання значущості переробних галузей промисловості, збільшення ролі виробництв, що випускають готову продукцію, у тому числі складну сучасну техніку і прогресивні технології. У галузі електронних технологій Австрія завоювала міжнародне визнання, виготовляючи на замовлення інтегральні мікросхеми і чіпи. Дедалі більшого значення набуває виробництво комплектного промислового обладнання, що переважно йде на експорт.

Важливою галуззю економіки є будівельна індустрія, що має багатий досвід у спорудженні житлових і адміністративних будівель, промислових підприємств, мостів і електростанцій, тунелів, залізничних і автомагістралей, у тому числі в умовах складного гірського рельєфу.

Майже 39% всієї території вкрито лісами, 19% земель непридатні для використання в сільському чи лісовому господарстві. Альпійські передгір’я і частини Штирійського і Віденського басейнів мають найродючіші сільськогосподарські землі. Високопродуктивне сільське господарство практично повністю покриває потреби країни в основних продуктах харчування (за винятком частково імпортованих овочів, фруктів, рослинних масел і картоплі). Значну частину оброблюваної землі займають виноградники.

У сільському господарстві Австрії важливу роль відіграє тваринництво. Майже третина території країни прямо або опосередковано використовується для розведення худоби.

Аграрна політика країни спрямована на регулювання обсягів виробництва відповідно до аграрної політики ЄС, розвиток селянського господарства в альпійських районах, поліпшення структури сільського господарства, підвищення якості та екологічності продукції, стимулювання обробітку альтернативних культур з метою заміщення імпорту, обмеження застосування мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і кормових добавок, що не відповідають жорстким нормам охорони навколишнього середовища і охорони здоров'я.

Суттєвою опорою австрійської економіки є туризм (гірські курорти, зокрема Сант-Антон, Лех, Цель-ам-Зее, Бад Гаштайн, Майрхофен, Інсбрук, Кітцбюель тощо). частка туризму в загальному обсязі ВВП за підсумками 2015 р. склала близько 15%.

Головні галузі промисловості Ліхтенштейну – обробна промисловість: металообробка, точне приладобудування (чимало філіалів швейцарських компаній), оптика, виробництво вакуумної техніки, електронних систем, мікропроцесорів.

Значна частина промисловості Ліхтенштейну орієнтована на сектор R&D (англ. Research and Development) і являє собою єдині комплекси, що об’єднують увесь процес від ідей і наукових розробок до дослідно-конструкторських робіт, тестування і власне виробництва готової продукції. Деяким ліхтенштейнським компаніям завдяки підвищеній увазі до науково-дослідницької складової вдалося стати світовими лідерами у своїй галузі, як-от корпораціяHilti – глобальний лідер в області устаткування й витратних матеріалів для будівництва, компанія Ivoclar Vivadent Ltd. – одне з провідних підприємств на планеті в області розробки, виробництва і продажу високоякісної продукції для лікарів-стоматологів та зубних техніків, або ж Oerlikon Balzers Coating AG – провідний світовий постачальник зносостійких покриттів, які істотно підвищують продуктивність інструментів і точних деталей.

Значне місце в економіці країни займають харчова, текстильна, керамічна і фармацевтична промисловість. Сільське господарство спеціалізується переважно на пасовищному тваринництві м’ясо-молочного профілю. Вирощують зернові культури (пшениця, кукурудза), тютюн, картопля та овочі. Так, у м. Шан знаходиться штаб-квартира міжнародного виробника харчових виробів (передусім консервів) Hilcona.

У той час, як лісове господарства знаходиться в відомстві держави та муніципалітетів, 125 фермерських господарств та понад 20 альпійських ферм, а також численні хобі-підприємства обробляють більше 40% землі в країні, придатної для ведення сільського господарства.

Передгір’я і нижні схили гір зайняті садами і виноградниками. З місцевих сортів винограду виробляють високоякісні вина. Землеробство зосереджене переважно в долині р. Рейн. У Ліхтенштейні немає великих землевласників і для сільського господарства князівства характерна парцелярність, тобто переважання дрібних наділів землі. Зрозуміло, що механізація за таких умов вельми ускладнена. Як правило, зберігаючи свій наділ, члени сім’ї працюють у промисловості, займаються обслуговуванням туристів тощо.

Ліхтенштейн є одним із центрів світового туризму, особливо гірськолижного спорту (Малбюн, Стег та ін.), дельта- і парапланеризму, бальнеологічного лікування. Завдякивдалому розташуванню в центрі Європи, мальовничим ландшафтам, середньовічним замкам і чудовим альпійським курортам, в Ліхтенштейн приїжджають туристи з усієї Європи.

Банківська система Ліхтенштейну – це інший стовп, на якому тримається економіка маленької країни. На частку сектора фінансових послуг припадає 27% ВВП Ліхтенштейну. Загалом у князівстві 16 банків, об’єднаних у банківську асоціацію або банківський союз Ліхтенштейну. Причому 10 з цих банківських структур – ліхтенштейнські, ще 4 – повноцінні представництва швейцарських банків, і 2 – австрійських.

Три найбільших банківських структури держави – LGT, Landesbank і VP Bank – на частку цих трьох структур припадає близько 90% всіх активів. Близько 40% від загальної суми всіх банків Ліхтенштейну припадає на частку приватного княжого банку LGT, власником і «найважливішим» клієнтом якого є княжий будинок Ліхтенштейну.

За останні 5-6 років князівство еволюціонує фінансово від податкового раю і фактично офшору в сучасний фінансовий центр, орієнтований, передусім, на інноваційні фінансові послуги для сучасних та перспективних компаній і заможних людей.

Додатковою статтею доходу також служить випуск поштових марок і листівок, сувенірна продукція.

Люксембург – це високорозвинена індустріальна країна, одна з найзаможніших у Європі. У структурі ВВП переважають сфери послуг, фінансів і торгівлі, що забезпечують зайнятість близько 50% економічно активного населення.

Економічною родзинкою Люксембургу є факт, що основу його господарства протягом всього XX ст. становила чорна металургія, а усі інші галузі відігравали другорядну, швидше, підпорядковану роль і обслуговували металургію.

У в південно-західній частині герцогства сконцентровані поклади залізної руди, що сприяло формуванню у 1911 р. сталеливарного гіганта – заводу ARBED (Aciéries Réunies de Burbach-Eich-Dudelange). На сьогодні завод являє вже не об’єднання трьох кампаній, а міжнародну потужну мегакорпорацію, що входить до Топ-10 металургійних компаній світу. Люксембурзька чорна металургія тісно пов'язана з відповідними галузями Франції, Бельгії та Німеччини, складаючи частину потужного Лотаринзько-саарсько-люксембурзького комплексу.

З розвитком металургії також пов’язані цементні підприємства, більшість з яких знаходиться в Еш-сюр-Альзетт. Сировиною для нього слугують відходи від виробництва сталі, а також місцеві доломіт і мергелі. Крім того, у герцогстві є виробництва покрівельного шиферу, цегли, бетону та гіпсу. Майже весь цей будівельний матеріал споживається всередині герцогства.

 

Кахельна фабрика працює в м. Вассербілліг, цегельні заводи – у містах та селищах Дікірх, Грундхоф, Мерш, Доммельданж, Еш-сюр-Альзетт і Беттамбург. Лаки та фарби виробляють у містах Еш-сюр-Альзетт, Ізельданж, Лінтген та Клайнбеттінген, вибухові речовини (порох «Люкс») – у Коккельшоєрі. Шкіряні фабрики майже всі розташовані на півночі країни: у містах Вільц, Ехтернах та Мерш, а текстильні – у містах Еш-сюр-Альзетт, Платен, Медернах, Ларошетт, Шлайфмюль і столиці. Пивні заводи є в м. Люксембург, а також у містах Башараж, Еш-сюр-Альзетт, Дікірх і Вільц.

Сільське господарство Люксембургу хоча і ведеться інтенсивно, але займає другорядне місце в економіці. Зараз для люксембурзького сільського господарства характерні високий рівень механізації і досить широке використання штучних добрив.

До цих пір тваринництво дає 93% вартості продукції аграрного сектора. Переважає м’ясо-молочне тваринництво, для якого в герцогстві є більш сприятливі умови, ніж для рільництва.

У країні достатньо розвинене садівництво. Не зважаючи на те, що в країні доволі бідні піщані ґрунти, за використання фосфорних добрив культивуються картопля, пшениця, овес, ячмінь, жито і конюшина на насіння, а у долині р. Мозель здавна практикують виноробство. Тим не менш, в Люксембурзі постійно зростає потреба в імпорті продовольчого зерна та деяких видів фуражного зерна. Сільське господарство країни при цьому отримує субсидії від держави і ЄС для підтримки стабільного рівня цін і прямих виплат фермерам.

Одна з найважливіших статей доходів держави – туризм. Люксембург, головним чином, фігурує в проспектах європейських туристичних агентств як звичайний «перевалочний пункт». Він зручно розташований в центрі континенту, славиться чарівними ландшафтами, має цікаву історію, багато пам’яток історії та культури, вважається «гастрономічним раєм», вирізняється гостинністю жителів. До основних центрів туризму належать Арденскі гори, долини річок Мозель і Зауер, міста Люксембург, Віанден, Ехтернах, Вільц, Дікірх, Клерво, Мондорф.

 

5.2. Сфера соціального захисту та ринок праці.

 

Соціальна та страхова система Швейцарії поєднує в собі державне, корпоративне та індивідуальне страхування. Велике значення у цьому процесі надається персональній відповідальності самих громадян. Система страхування країни має трирівневу структуру: державні фонди забезпечення економічних наслідків старості і у випадку втрати годувальника або інвалідності; фонд професійного забезпечення та індивідуальні добровільні внески для забезпечення індивідуальних потреб.

Обов’язкове медичне страхування покриває витрати на випадок хвороби або травми, якщо вони не покриваються з системи страхування нещасного випадку. Страхову компанію та форму страхування можна обрати індивідуально. За бажанням можна укласти угоду про додаткове страхування. Як правило, роботодавці медичне страхування не забезпечують.

Покривати значні страхові витрати дозволяють високі заробітні плати швейцарців, за які їм доводиться багато та інтенсивно працювати. За швейцарським законодавством кількість робочих годин на тиждень суворо обмежена і регулюється категорією робітників

На швейцарському ринку праці переважають чоловіки: й досі залишається міцним стереотип про жіночу роль домогосподарки або непрацюючої матері.

Рівень безробіття у Швейцарії, де фірми часто залучають робочу силу з-за кордону, знаходиться на низькому рівні. Приблизно кожен п’ятий робітник на ринку не є громадянином країни. Більшість іноземців – це висококваліфіковані громадяни західноєвропейських країн.

За результатами рейтингу Індекс кращого життя (англ. OECD Better Life Index) Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) Австрія демонcтрує результати вище середнього за статтями зайнятості населення та доходів, суб’єктивного благополуччя, особистої безпеки, соціальних зв'язків, якості навколишнього середовища, освіти та формування професійних навичків, але нижче середнього за статтею громадянської активності.

Що стосується зайнятості населення, то понад 71% жителів Австрії у віці від 15 до 64 років мають оплачувану роботу, що перевищує середній рівень зайнятості по ОЕСР (66%). Законодавство Австрії передбачає обов’язкове соціальне страхування і відрахування до відповідних фондів кожного, хто отримує дохід від роботи та постійно проживає на території цієї країни. Це зобов’язання настає з перевищенням визначених меж доходу. Щодо осіб, які працюють за наймом (не є фрілансерами чи самозайнятим населенням), діє також страхування від безробіття. Так, усі працівники та їх найближчі родичі забезпечені в разі випадків захворювання, травмування або втрати робочого місця. Рід трудової діяльності визначає приналежність до тієї чи іншої страхової системи. Іншими словами, соціальне страхування ґрунтується на принципі зайнятості (а не розподілу за місцем проживання), і особа, яка підлягає страхуванню, не має можливості вибору між страховими фондами.

Реєстрацією нового працівника в органах, керуючих соціальними внесками, займається роботодавець. Також роботодавець виплачує за працівника необхідні соціальні внески, віднімаючи їх з брутто-зарплатні працівника. Самозайняті особи самі реєструються і самі платять за себе соціальні відрахування. Станом на 2015 р. Ставки внесків соціального страхування в Австрії станом на 2016 р. виглядають так:

1. страхування здоров’я, у т.ч. у зв’язку з материнством (7,65%: 3,87% – з боку робітника, 3,87 – з боку наймача);

2. пенсійне страхування (22,8%: 10,25% / 12,55%; само зайняті особи – 18,5%);

3. страхування на випадок нещасного випадку на виробництві (1,3% з боку наймача; самозайняті особи не сплачують);

4. страхування на випадок безробіття (6%: 3% / 3%; самозайняті особи не сплачують).

Крім того, у країні діють податки на будування житла (1%) та внесок в Трудову палату (0,5%). Деякі працівники сплачують внески до профспілок і т.зв. церковний податок –внесок до релігійної громади. Ці внески також вираховуються з зарплати як соціальні відрахування.

У Австрії існує таке поняття, як зайняті на мінімальну ставку працівники, чий дохід не перевищує 405,98 євро на місяць (дані на 2015 р.). За них в обов’язковому порядку виплачується страховка від нещасного випадку на виробництві, а відрахування на страхування здоров’я і пенсійні відрахування сплачуються добровільно.

Медичне обслуговування забезпечують лікарі і лікарні, які уклали договір зі страховою компанією, а також власні медичні установи страхових компаній (амбулаторії, медичні центри, госпіталі, санаторії тощо). Страхові компанії державних службовців, підприємців і залізничників не покривають повністю вартість лікарських послуг, приблизно 14% пацієнтові доводиться платити зі своєї кишені.

За відсутності страхового полісу та грошей можна звернутися до найближчого відділення Клініки Братів Милосердя. Лише тут надаються безкоштовна перша медична допомога та амбулаторне лікування.

Система соціального забезпечення Ліхтенштейну охоплює страхування здоров’я, страхування по старості, страхування інвалідності, страхування на випадок втрати годувальника, страхування від нещасних випадків, страхування по безробіттю, надбавки до допомоги у зв’язку з безпорадністю, допомоги по вагітності та пологах і субсидії для сліпих.

Медичне обслуговування в Ліхтенштейні надзвичайно дороге. Ціни повністю відповідають доходам місцевого населення. Під час візиту до лікаря або в клініку необхідно внести депозит або надати страховку.

Всім офіційно зареєстрованим жителям гарантується рівне право на медичне обслуговування. Однак громадяни і всі особи, які проживають постійно в країні, зобов'язані платити податок в фонд охорони здоров’я. Роботодавці зобов’язані вносити своїх співробітників в списки платників фонду. Неповнолітні та недієздатні члени сім’ї лікуються за рахунок внесків в фонд дієздатних членів сім’ї.

Станом на кінець 2014 р. 61,8% трудового активного населення Ліхтенштейну були задіяні у секторі послуг, 37,4% – у секторі промисловості, а решта 1,8% – у галузі сільського господарства. З розвитком обробної промисловості і зростанням підприємницької діяльності трудові ресурси самого Ліхтенштейну перестали задовольняти попит на робочу силу. Так, 60% робочої сили на промислових підприємствах Ліхтенштейну приходиться на громадян Швейцарії, Австрії та Німеччини. Таким чином, рівень безробіття у країні надзвичайно низький; за індексом людського розвитку ця країна займає 8 місце у світі, а по рівню ВВП на душу населення – 1-е (станом на 2007 р.).

На перший погляд, Люксембург пропонує відмінні вигоди для своїх громадян у сфері соціального забезпечення. Довгий час країна дійсно вважалася передовою у цій галузі завдяки функціонуванню широкої системи соціальних забезпечень. Кожна сім’я, будь-який представник суспільства, що потребують підтримки, можуть розраховувати на допомогу держави. Під егідою допомоги населенню висуваються різні ініціативи, функціонують фонди та громадські організації. Люксембург демонструє чимало значно вищих показників добробуту порівняно з іншими найбільш економічно розвиненими країнами світу, представлених у рейтингу ОЕСР. Індекс передбачає врахування показників за такими параметрами, як житло, різниця в доходах, зайнятість, освіта, захист навколишнього середовища, охорона здоров'я, безпека, задоволеність життям тощо.

Люксембург демонструє результати вище середнього зі статей доходів і добробуту, соціальних зв’язків, громадянської активності, балансу роботи і відпочинку, особистої безпеки, суб’єктивного благополуччя, рівня здоров'я, якості навколишнього середовища і житлових умов, але нижче середнього щодо освіти та набуття професійних навичок.

Щодо зайнятості населення, то близько 67% жителів Люксембурга в віці від 15 до 64 років мають оплачувану роботу, що трохи перевищує середній рівень зайнятості по ОЕСР (66%).

Усе трудове населення та самозайняті люди автоматично реєструються в системі соціального забезпечення. Допомога поширюються на всіх членів сім’ї, а також на інших, залежних від сім’ї осіб (наприклад, Au Pair). Виплати здійснюються за рахунок оподаткування найманців та наймачів, а також дотуються державою.

Для отримання медичного сервісу в країні кожен її мешканець оформлює картку соціального страхування. Послуги з медобслуговування оплачуються застрахованими особами на місці, проте за поданням необхідної документації здійснюється повернення їх вартості (до 80%). Європейська картка медичного страхування використовується, якщо медична допомога потрібна під час перебування в державі-члені ЄС. Також у країні передбачена допомога на період тимчасової недієздатності працюючих осіб та допомога тяжко хворим і недієздатним особам.

Страхування на випадок непрацездатності – це підвид обов’язкового страхування, що дозволяє згодом не лише претендувати на гарантований прожитковий мінімум, але і на отримання безкоштовної допомоги по догляду за людьми похилого віку, інвалідами або непрацездатними людьми.

З 1 червня 2015 р. в Люксембурзі вступив в силу закон, який скасовує систему державних виплат сім’ям при народженні дитини, а також виділення державної допомоги на освіту і виховання дітей. Такі заходи мають сприяти частковій ліквідації браку бюджетних коштів, проте їх зустріли значним незадоволенням у суспільно-політичних колах.

До функцій служби Info-Handicap входять надання допомоги людям з обмеженими можливостями та членам їх сімей, як-от правової інформації, консультацій з адвокатом у разі дискримінації на робочому місці, допомоги у вирішенні питань зручності пересування інвалідів, сприяння організації доступності туризму, а також ведення просвітницької роботи серед громадськості.

Кожна працююча людина має право на отримання пенсії незалежно від того, чи є він службовцям, приватним підприємцем або співробітником державної установи. Гарантована пенсія за віком призначається у віці 65 років (у низці випадків – з 57 або 60 років).

У 2009 році влада Люксембургу прийняла закон на підтримку евтаназії і вольового закінчення життя для невиліковних і тяжкохворих, а також закон про паліативну допомогу (підтримка невиліковно хворих громадян і їх сімей, що включає поліпшення якості життя, психологічну підтримку і полегшення фізичних страждань).