Ідея єдиної Європи займала думки європейських політиків вже тривалий час і лише у другій половині ХХ ст. вона найшла своє практичне втілення. Інтеграція не може бути породженням однієї політичної волі, для її розвитку необхідні певні передумови, а саме: соціальні, економічні, історичні, воєнно-політичні (таблиця 1.1).
У першу чергу створенню єдиної Європи спонукала наявність спільних духовних цінностей, сумісність соціальних і політичних ідеалів, а також традиційне прагнення до єдності. При цьому постійно існувала загроза відновлення воєнних дій внаслідок реваншистських настроїв у Німеччині. Німеччина, хоча вона і була розбита, вважалася ворогом номер один в Європі. Після 1945 р. спустошені війною країни мали дуже низький економічний потенціал, отже, самотужки вони не могли створити обороноздатний форпост для протистояння Німеччині у разі поновлення бойових дій.
Таблиця 1.1. Передумови утворення єдиної Європи. (Всесвітня історія)
|
Історичні |
Традиційна взаємодія, взаємоповага. Традиційне прагнення до єдності (насиллям або добровільне) |
|
Воєнно-політичні |
Спільність інтересів з головних питань міжнародного життя, співробітництво у воєнних і воєнно-політичних союзах, врегулювання територіальних суперечок |
|
Економічні |
Можливість взаємодоповнюючого економічного і науково-технічного розвитку Можливість розвитку економічно рентабельної мережі транспортних комунікацій |
|
Соціальні |
Наявність спільних духовних цінностей, сумісність соціальних і політичних ідеалів |
У той же час постало питання лідерства в Європі в післявоєнний період. Головними претендентами виступили Великобританія та Франція. Таким чином боротьба за лідерство в Європі між Великобританією та Францією обумовило розвиток системи європейської безпеки. Ще під час другої світової війни та в перші роки після неї серед державних діячів багатьох країн і в колах руху опору відбувалися активні дискусії щодо європейського єднання.
На перешкоді успішному втіленню планів європейської безпекової та оборонної інтеграції постали нові виклики:
- початок протистояння СРСР та США;
- розкол Європи та німецьке питання (Вонсович О.С., 2009).
У цей період низка політичних лідерів виступала з ідеями активізації інтеграційних процесів у Західній Європі.
19 вересня 1946 р. у виступі У. Черчілля в Цюріхському університеті були сформульовані дві ідеї, які пізніше лягли в основу інтеграції Європи, а саме:
- Відродження європейської сім’ї в рамках Сполучених Штатів Європи для забезпечення миру, стабільності, безпеки і свободи.
- Примирення і налагодження партнерства між Німеччиною і Францією.
7–11 травня 1948 р. в Гаазі під головуванням У. Черчілля відбувся Конгрес громадських діячів, які виступили за об’єднання Європи. Різні організації – учасники Гаазького конгресу – об’єднались у Європейський Рух.
На самостійне вивчення: Черчілль Уїнстон Леонард Спенсер.
5 червня 1947 р. державний секретар США Джордж Маршалл звернувся з проханням до країн Європи допомогти США у післявоєнному відродженні держави. Його звернення було підтримано 16 європейськими державами. 16 квітня 1948 року в рамках “Плана Маршалла” була створена “Організація Європейського економічного співтовариства” (ОЄЕС), а 15 вересня 1950 р. Європейський платіжний Союз. Ці об’єднання стали дієвими інструментами нормалізації зовнішньої торгівлі та взаємних розрахунків між країнами Західної Європи.
1 січня 1948 р. підписана Угода про створення Бенілюкса – митного союзу Бельгії, Нідерландів, Люксембурга, а 17 березня 1948 р. в Брюсселі був підписаний пакт про створення Оборонного Західного союзу (Західний Союз) у складі Великобританії, Франції та країн Бенілюкса. Тобто ще до створення Європейських Співтовариств і НАТО було сформовано свою воєнно-політичну організацію – Західний Союз.
1949 р. – став роком створення Організації Північноатлантичного альянсу НАТО (військово-політичного блоку, який був спрямований проти СРСР).
