Як зазначалось у попередньому розділі, саме 25 березня 1957 р. у Римі були підписані наступні договорі: Договір про створення Європейського економічного співтовариства (далі – ЄЕС) і Договір про створення Європейського співтовариства з атомної енергії (далі – Євроатом). Зазначимо, що в історії цей процес було візначено та названо як «Рімськи договори».
Для досягнення у встановлених Римським договором цілей були вибрані два головні заходи:
- створення спільного ринку;
- координація економічної політики держав-членів ЄС.
Підписання цих договорів ознаменувало собою початок етапу економічної інтеграції та становлення інституційної структури Європейських співтовариств. Кожне з новостворених співтовариств спиралося на власну систему інститутів. Їх створення відбувалося на основі тих самих принципів, що і запровадження інститутів ЄСВС, однак з певними відмінностями:
- Рада як орган представництва інтересів державчленів набула статус головного правотворчого органу;
- Комісія (аналог Верховного органу) як орган наднаціонального характеру стала реалізовувати переважно виконавчу функцію;
- Парламентська Асамблея;
- Суд.
Прийняті законодавчі акти передбачали ряд заходів щодо створення спільного ринку та зближення економічної політики держав-членів Європейського Співтовариства, а саме:
- створення митного союзу;
- відкриття внутрішніх ринків;
- інтеграція аграрних ринків і ведення спільної сільськогосподарської політики (конференція в Стрезі (Італія) 3-11 липня 1958 р.)
Таблиця 1.2. Основні етапи економічної інтеграції (Яковюка І. В, 2006)
Етап |
Зміст |
Зона вільної торгівлі |
Скасування митних зборів, квот та інших обмежень в торгівлі між державами-членами при збереженні їх автономії в митній і торгівельній політиці у відносинах з третіми країнами. |
Митний союз |
Теж саме, але за винятком автономної митної і торгівельної політики, замість якої держави-члени запроваджують спільні митні тарифи на зовнішніх кордонах союзу і переходять до єдиної торгівельної політики у відносинах з третіми країнами Єдиний внутрішній (спільний) ринок. Запровадження митного союзу, а також здійснення заходів, які забезпечують вільний рух послуг, капіталів і осіб (включаючи свободу їх професійної діяльності). |
Економічний і валютний союз |
Створення єдиного внутрішнього ринку, а також досягнення гармонізації і координації економічної політики держав-членів на основі спільного прийняття рішень і контролю за їх виконанням, заміна національних валют єдиною валютою, формування єдиної валютної політики. |
Дія цього механізму до 1970 р. поширювалась на 87% усіх сільськогосподарських ринків співтовариства. Наступним важливим етапом євроінтеграції став Договір про злиття, який започаткував єдину Раду та єдину Комісію Європейського співтовариства. Він був підписаний 8 квітня 1965 р. і вступив в силу 1 червня 1967 року. Це дозволило прискорити створення митного союзу 1 липня 1968 р. Наступним договором 22 січня 1972 р. було затверджене прийняття Великобританії, Ірландії, Норвегії і Данії (але Норвегія на референдумі 1973 р. набрала лише 48% бажаючих інтегруватись).
1972–1983 рр. – довгий період «євроскептицизму». Тобто протягом даного періоду існували політичні думки та організації в країнах Європи, що ставили під сумнів доцільність процесу політичної, правовової та економічної інтеграції європейських держав і власне саме існування Європейського Союзу.
1972 р. – вихід із зони «валютної змії» – Великобританії, Ірландії, Італії, Франції, які встановили принцип вільно плаваючої валюти.