Одним із пріорітетних напрямів розвитку ЄС є забезпечення конкуетноздатності за рахунок впровадження інновацій у всі сфери діяльності.Так регіональна політика більше не розглядається як механізм допомоги регіонам у досягненні середніх показників по ЄС (що, втім, не втратило свою важливість). У зв’язку з цим у рамках інноваційної стратегії реалізовуються наступні цілі:

1. Формування конкурентних переваг по відношенню до решти світу.
2. Наближення.
3. Інтеграція нових країн-учасників.
4. Інвестиції у відновлення економіки.

1. Формування конкурентних переваг по відношенню до решти світу.

У рамках так званої Лісабонської стратегії у 2000 р. було досягнуто згоди щодо реалізації стратегії економічного зростання та створення робочих місць. Міністри ЄС затвердили цю стратегію, плануючи зробити ЄС найбільш конкурентоспроможною та динамічною економікою світу, що базується на знаннях. Вона включала графік перегляду стратегій різних секторів і контролю за ними, щоб забезпечити подальший рух ЄС до конкурентоспроможних рівнів зайнятості, економічного зростання і витрат на дослідження (серед іншого) до 2010 р.

У 2005 р. було зроблено новий наголос на сприянні інноваціям разом із пріоритетами зростання і створення робочих місць, що поставило регіональну політику у центр зусиль, спрямованих на покращення конкурентоспроможності ЄС.

Інноваційний розвиток є, по-перше, фундаментальним фактором, що допомагає європейським компаніям, а по-друге – покращує можливості продуктивної зайнятості населення. Регіональна політика ЄС тепер представляє собою політику, що визначає та орієнтується на можливості для майбутнього, мобілізуючи недостатньо використаний потенціал, а не виплачуючи компенсацію за проблеми минулого.

Реформування процесу розробки і реалізації стратегії для регіонів представляє собою постійний процес перегляду і корегувань. У 2006 р. відбулась чергова реформа, що базувалася на чотирьох основних напрямках:

1. розвиток «економіки знань»;
2. децентралізація більшого обсягу відповідальності за управління та фінансовий контроль на користь країн-учасників і регіонів;
3. процедури спрощення і прискорення;
4. розвиток потенціалу кожного європейського регіону та водночас зосередження на ресурсах найслабших.

Вирішення проблем зміни клімату і сталого розвитку (тобто досягнення певного балансу між економічними, соціальними та екологічними пріоритетами) протягом тривалого часу вважалась провідним принципом політики регіонального розвитку ЄС. При цьому було визеачено основні чотири способи спрямування регіональної політики на розв’язання екологічних проблем:

• інвестиції в екологічну інфраструктуру, зокрема водоочисні споруди;
• проведення Стратегічної екологічної експертизи (Strategic Environmental Assessments, SEAs) для відповідних програм;
• оцінка екологічного впливу при підготовці всіх основних проектів;
• стимулювання участі представників екологічних груп та агенцій у розробці програм та контролі за ними.

Загальний обсяг європейської підтримки екологічних інвестицій (прямих і непрямих) у 2007–2013 рр. складає 105 млрд. євро, або 30,4% загального обсягу фінансування. Зміна клімату є не лише основним викликом, але й можливістю для бізнесу. Різноманітність ландшафтів і клімату серед країн-учасників є вражаючою. Тоді як 7% населення проживає у регіонах із ризиком регулярних повеней, інші 9% проживають у місцях, де існує загроза посухи.

Регіональні програми ЄС спрямовані на збалансований підхід, що забезпечує захист природних ресурсів через поновлювальні та альтернативні джерела енергії (включаючи повітря, енергію сонця і біомаси), а також розробку сучасних технологій, які надають європейським компаніям комерційні переваги порівняно з їх зарубіжними конкурентами.

Розумні інвестиції в екологічно чисті технології можуть дозволити ЄС досягти своїх цільових показників щодо викидів і модернізувати свій виробничий потенціал.

2. Наближення.

У даному випадку ціль наближення досягається через співпрацю країн-учасників на всіх рівнях. По суті членство в ЄС засновується більш на політичному та економічному наближенні країн. Визнаючи наявність різноманіття, ЄС намагається використовувати нові можливості через наближення місцевих громад. Низку проблем не можливо обмежити стандартними адміністративними кордонами (на національному або регіональному рівнях), а тому вони часто вимагають скоординованої, спільної реакції декількох регіонів або країн, що потребує нових форм співпраці.

У 2008 р. Комісія видала новий документ для обговорення проблем територіального наближення, де стверджувалось, що територіальна різноманітність ЄС є сильною стороною, що може сприяти сталому розвитку ЄС в цілому. Наближення країн-учасників через транспортні зв’язки. Близько 22% ресурсів політики наближення ЄС спрямовуються на інвестиції в транспортні проекти, що відображає великий внесок сучасних ефективних транспортних зв’язків і систем розподілу в економічний успіх і соціальний розвиток. Регіональні програми розробляються з метою забезпечення зв’язку у всіх сферах транспортної мережі. Вони забезпечують нові інвестиції в автомобільні шляхи, залізницю та морські перевезення, а також орієнтовані на сталий розвиток громадського транспорту у містах, створюючи для місцевих жителів кращі можливості транспортного сполучення.

Якщо ж країни не мають виходу до моря, то європейські регіональні програми надають унікальну можливість виходити за межі окремої країни та сприяти інвестиціям у транспортні мережі, що мають сенс з економічної точки зору. Балансування між розвитком міст і сільських територій, що охоплює всі регіони незалежно від географічного розташування.

У рамках програм європейського регіонального розвитку визнаються конкретні проблеми, що стоять перед містами і сільськими територіями, та пропонуються різні, але взаємопов’язані рішення.

Європейська програма URBAN Community Initiative була впроваджена у містах в середині 1990-х років з метою створення можливостей для інновацій у сфері розробки стратегій. Ця програма зосереджувались на сильних місцевих партнерствах у містах, що покращувало відповідальність на місцевому рівні та вирішувало проблеми, що мали негативний вплив на якість життя в містах. Вони доповнювались співпрацею в рамках мереж завдяки програмі URBACT. З невеликого пілотного проекту ця методологія сталого розвитку міст перетворилась на складову основної стратегії після 2007 р.

У сільській місцевості протягом тривалого часу застосовувався підхід підтримки компаній і місцевих громад, де майбутні перспективи не можуть гарантуватися лише сільським господарством. Одна з проблем стратегії покращення наближення територій полягає в забезпеченні адміністративних та інституціональних можливостей на необхідному рівні у відповідності з рівнями та масштабами, в рамках яких слід вирішувати проблеми.

Відповідний територіальний масштаб може змінюватись від бідних районів міст до великого міста, від басейнів річок до гірських районів. З огляду на міркування загального характеру, існувала очевидна потреба у забезпеченні послідовності між європейськими стратегіями, що мають територіальний вплив, включаючи саму регіональну політику і політики в таких галузях, як транспорт, сільське господарство, навколишнє середовище, зайнятість, а також конкуренцію і наукові дослідження.

Треба відмітити, що ЄС також реалізує стратегію наближення через виявлення солідарності у разі настання природних лих. Фонд солідарності ЄС, що був створений за ініціативою Комісії у 2002 р., надає країнам-учасникам і країнам-кандидатам допомогу з відновлення інфраструктур і служб у випадку серйозного природного лиха. Це одна з найбільш конкретних демонстрацій солідарності між країнами-учасниками у періоди гострої необхідності. Так, лише протягом 2004–2009 років Фонд 34 рази надавав фінансування 18 країнам-учасникам, а загальна сума коштів, наданих на надзвичайні заходи, склала 700 млн. євро.

3. Інтеграція нових країн-учасників.

Традиційно в ЄС інтеграція нових країн-учасників відбувається через:

1. механізм фінансової солідарністі;
2. формування сильних адміністрацій/інститутів;
3. надання фінансування разом з технічною допомогою.

Так у рамках переговорів, спрямованих на вступ до ЄС, країни можуть розраховувати на підготовчу допомогу, в залежності від своєї економічної ситуації. Така допомога відповідає моделі регіональної політики ЄС, підтримуючи економічний розвиток, покращення інфраструктури та адміністративних інститутів. У грудні 2005 р. 160 млрд. євро були виділені на програми регіонального розвитку у 12 нових країнах-учасниках на період 2007–2013 років. Це представляло майже трикратне збільшення порівняно з попереднім періодом та бюджетні надходження, еквівалентні 3,2% ВВП цих країн.

Економічне зростання залежить не лише від інвестицій, але й також від механізмів ефективного управління програмами розвитку, приділяючи при цьому належну увагу ефективному управлінню державними ресурсами. У свою чергу, це створює потребу в працездатній і надійній адміністративній системі, а також прозорому правовому полі. Нова система реалізації регіональної політики ЄС у 2007–2013 роках включає підтримку конкретних програм лише з метою створення умов для адміністративної реформи та навчання державних службовців передовим управлінським методам.

Одним із наступних механізмів надання допомоги новим країнам-учасникам є допомога на розробку ефективних програм та проходження всіх фінансових і технічних етапів перед затвердженням.

JASPERS – сумісні заходи з підтримки проектів в європейських регіонах – це можливості, які поєднують внески Європейської Комісії у формі фондів, щоб можна було залучати експертів та інший персонал Європейського інвестиційного банку (European Investment Bank, EIB) та Європейського банку реконструкції та розвитку (European Bank for Reconstruction and Development).

4. Інвестиції у відновлення економіки

Європейська регіональна політика забезпечує життєво важливі інвестиції на місцевому та регіональному рівнях. Це особливо важливо на фоні рецесії, що почалась у 2008 р. Одині з основних активів регіональної політики ЄС полягає в її гнучкості при адаптації до мінливих умов. У контексті сучасного глобального економічного спаду сталий економічний розвитку і потреба в далекоглядних стратегіях, що швидко адаптуюця, стають пріорітетними. Європейська регіональна політика забезпечує стабільне, безпечне і адресне фінансування, що може використовуватись для стимулювання відновлення економіки.

Регіональний розвиток в ЄС отримує вигоди від широкого спектру різноманітних можливостей фінансування. Основними джерелами фінансування є Європейський фонд регіонального розвитку, Фонд наближення та Європейський соціальний фонд, проте існують й інші пов’язані засоби залучення капіталу та різних типів фінансування. Нові проекти все більше фінансуються за рахунок комбінації грантів і позик або інших фінансових інструментів, зокрема участі у капіталі.

Так з цією метою в ЄС сформовано низку фондів, а саме:

1. Спільні європейські ресурси для малих і середніх підприємств (JEREMIE);
2. Спільна європейська підтримка усталених інвестицій у містах (JESSICA);
3. Спільні дії для підтримки мікрофінансових установ в Європі (JASMINE)тощо. 

JEREMIE (Joint European Resources for Micro and Medium Enterprises, тобто «Спільні європейські ресурси для малих і середніх підприємств») є механізмом, призначеним для керівників, щоб допомогти їм у складному завданні використання методів фінансового інжинірингу. Надаючи фінансування окремій фінансовій установі, зокрема Європейському інвестиційному фонду, органи управління можуть надавати регіону зовнішній досвід у фінансуванні розвитку бізнесу, зокрема позики, включаючи венчурний або початковий капітал.

JESSICA (Joint European Support for Sustainable Investment in City Areas, тобто «Спільна європейська підтримка усталених інвестицій у містах») є іншим механізмом фінансового інжинірингу, що працює у сфері програм з інтегрованого урбаністичного розвитку. Майже половина програм, які підтримуються ЄС протягом 2007–2013 рр., включають положення щодо діяльності, яка аналогічна програмі JESSICA – партнерству з Європейським інвестиційним банком і Банком Ради Європи. Орган управління надає власні ресурси, проте надалі може залучати додатковий позиковий або власний капітал з інших фінансових установ, які діють в рамках схеми Jessica, і також може отримувати вигоди від їх досвіду.

На створення механізму JASMINE (Joint Action to Support Microfinance Institutions in Europe, тобто «Спільні дії для підтримки мікрофінансових установ в Європі») надихнув проект, що був ініційований у перехідній країні (Бангладеш). Цей механізм спрямований на надання невеликих позик людям, які через причини, пов’язані з освітою або відношенням до того чи іншого класу, не мають доступу до системи приватних банків.