Згідно шенгенських домовленостей до третіх країн відносять всі країни, що не підписали угоду про європейську асоціацію. З іншого боку до третіх країн відносять країни, що розвиваються з нестабільним економічним, політичним та соціальним становищем.

Політика ЄС направлена на підтримку третіх країн із метою зміцнення їх економічного, соціального та політичного становища.

Метою торгівлі і розвитку політики ЄС, як це задекларовано в січні 2012 року «Торгівля, Зростання і Розвиток», допомога найменш розвиненим країнам (НРК) та іншим найбільш нужденним країнам з метою забезпечення з зростання і сталого розвитку.

«Узагальнена система преференцій» (GSP) ЄС набрала чинності 1 січня 2014 р. Це дало можливість збільшити фокус односторонніх преференцій ЄС для країн, що розвиваються, у тих секторах, де вони мають потребу.

Кількість країн-одержувачів преференцій було скорочено, тим самим створюючи більше простору для експорту бідних країн. Новий GSP додатково сприяє сталому розвитку та належного урядування, дозволяючи більшій кількості країн отримати право на GSP+, що забезпечує додаткові преференції для вразливих країн, які ратифікували і ефективно здійснювати основні міжнародні конвенції в галузі навколишнього середовища, праці та прав людини.

Нова GSP також підтримує схему «Все, крім зброї (EBA)», яка забезпечує безмитний і без квотний  доступ до всіх продуктів з усіх НРК, за винятком зброї і боєприпасів.

ЄС збільшив свої двосторонні та регіональні відносини з країнами, що розвиваються. Переговори з країнами Африки, Карибського басейну і Тихого океану (АКТ) почалися з 2002 року щодо укладання угоди про економічне партнерство.

Паралельно з цим, ЄС почав вести перемовини щодо ряду угод про вільну торгівлю з іншими країнами, що розвиваються в Азії, Латинській Америці, Східній Європі і Південному Середземномор’ї. ЄС проводить комплексний підхід, який виходить за рамки тарифів у широкому діапазоні «за-прикордонні питання», такі як спрощення процедур торгівлі, технічних, соціальних і екологічних норм, послуг, прав інтелектуальної власності та державних закупівель, всі з яких можуть грати все більш важливу роль в створенні торгової діяльності з метою розвитку.

ЄС просуває прямі іноземні інвестиції з метою створення сприятливих місцевих умов, у тому числі за допомогою відповідних положень угод про вільну торгівлю.

ЄС підтримує дрібних торговців у країнах, що розвиваються, щоб допомогти їм отримати доступ до ринку ЄС, надання інформації та нарощування потенціалу через Службу підтримки експорту і ряду проектів, які здійснюються Міжнародним торговим центром (МТЦ).

У той же час, торгівля і розвиток політики ЄС підкреслює важливість розвитку належного врядування та право власності на свої власні стратегії розвитку, що є ключем до успіху його країн. Тому країни, що розвиваються повинні проводити зважену внутрішню політику і провести необхідні внутрішні реформи з метою стимулювання торгівлі та інвестицій. При цьому необхідним є забезпечення отримання вигод країнами від зростання торгівлі і стійкості їх розвитку.