За електропровідністю та особливостями передачі електричного струму речовини поділяються на провідники першого роду (метали та їх сплави), в яких електрика переноситься за рахунок переміщення електронів, і провідники другого роду, де електрика передається за допомогою іонів, – це електроліти. Речовини, які не проводять електричний струм ні у розплавленому, ні у розчиненому стані, називаються неелектролітами. Процес розкладу істинного електроліту на іони при розплавленні або під дією полярних молекул розчинника називається електролітичною дисоціацією. Електролітична дисоціація зумовлює сукупність особливостей у хімічній поведінці електролітів.

Відповідно до теорії електролітичної дисоціації при розщепленні речовини на іони сумарний заряд аніонів дорівнює за абсолютною величиною сумарному заряду катіонів, дисоціація є оборотним процесів, а її кількісною мірою є ступінь і константа дисоціації, залежно від величин яких електроліти поділяються на сильні, слабкі та середньої сили.

Сильні електроліти у розчинах дисоціюють повністю та необоротно і не підлягають закону діючих мас. Для пояснення властивостей сильних електролітів звертаються до таких понять, як уявний ступінь дисоціації, іонна атмосфера, активність, коефіцієнт активності, іонна сила розчину і т. і.

З позицій теорії електролітичної дисоціації властивості кислот, основ і солей одержали нове якісне пояснення.