• 1.1. Сутність і функції фінансів підприємств
• 1.2. Основи організації фінансів підприємств
• 1.3. Фінансова діяльність і зміст фінансової роботи

Фінанси підприємств, будучи частиною загальної систе­ми фінансів, відображають процес утворення, розподілу і вико­ристання доходів на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності. Згідно з Господарським кодексом України підприємство це - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

• приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
• підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
• державне підприємство, що діє на основі державної власності;
• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва є:

• фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
• юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

• фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
• юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Підприємства можуть об'єднуватися в:

• асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;
• корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
• консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;
• концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Грошові відносини вважаються фінансовими, якщо рух коштів здійснюється за принципами безповоротності, безстроковості та нееквівалентності, що відбувається в процесі формування, розподілу та використання грошових доходів і фондів відповідно до цільового призначення.

Таким чином, "фінанси підприємств" - це економічні відносини, пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення за принципами безповоротності, безстроковості та нееквівалентності.

Використання фінансів дає змогу підприємствам виробничої сфери забезпечувати вирішення виробничих і соціально-економічних проблем свого функціонування. При цьому сфера фінансових відносин підприємств включає в себе відносини:

• між підприємством і його засновниками (власниками) з приводу формування статутного капіталу (наприклад, одержання коштів з державного бюджету, емісія акцій, надходження пайових внесків тощо);
• між підприємством і державою у межах законодавства про оподаткування, соціальне страхування, формування загальнодержавних цільових грошових фондів (бюджетних та позабюджетних);
• між підприємством і банками з приводу одержання й повернення кредитів, а також сплати процен­тів за користування ними;
• між підприємством та його постачальниками й покупцями з приводу виконання господарських договорів і зобов'язань;
• усередині підприємства - з приводу розподілу прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків та обов'язкових платежів;
• між підприємством у цілому та його підрозділами з приводу розподілу коштів на формування фондів основних і оборотних засобів;
• між підприємством і його працівниками з приводу створення фонду оплати праці матеріального заохочення та ін.

Отже, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням фондів грошових засобів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудитор­ські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:

• формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;
• розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов'язань перед фінансово-банківською системою та для соціально-економічного розвитку підприємств;
• контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбуваєть­ся під час формування статутного фонду, а також у процесі розпо­ділу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду нако­пичення. У зв'язку з цим поняття «формування» та «розподіл» до­цільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємст­вах - це процес утворення грошових фондів для фінансового за­безпечення операційної та інвестиційної діяльності, виконання фі­нансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами госпо­дарювання.

Рух грошових потоків кількісно відображає всі стадії процесу відтворення через формування, розподіл та використання грошових доходів, цільових фондів. Отже, фінанси є безвідмовним індикато­ром виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових кош­тів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності під­приємств. Тобто фінансам властива потенційна можливість контро­лювати фінансово-господарську діяльність підприємств. Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому викорис­танні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансово­го контролю.

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, ро­біт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий конт­роль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.

За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять само­стійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної ви­робничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

• різноманітність форм власності;
• свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;
• вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;
• самофінансування підприємництва;
• правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;
• обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

Перехідний період ринкової економіки характеризується різноманітністю форм власності: державної, комунальної, колективної, приватної. Це обумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне.

Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Порядок створення акціонерних товариств, у тому числі проведення установчих зборів, визначається законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Організація фінансів підприємств відображає галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничовидобувній промисловості та капітальному будівництві дія природних і кліматичних факторів визначає особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва і результатів роботи.

Головними завданнями фінансового менеджменту є пошук фінансових джерел розвитку виробництва; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій із цінними паперами; формування оптимальних відносин з фінансово-кредитною системою і суб'єктами господарювання.

Фінансова робота - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства і досягнення ним поставлених цілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, а також поліпшення її результатів.

Також існує поняття "фінансова діяльність". Згідно зі стандартами бухгалтерського обліку фінансова діяльність - це діяльність, що приводить до зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

• фінансове прогнозування і планування;
• аналіз і контроль виробничо-господарської діяльності;
• оперативна і поточна фінансово-економічна робота.

Як правило, фінансова робота на підприємстві організовується фінансовим відділом, що є самостійним структурним підрозділом. Структура фінансового відділу підприємства орієнтовно будується за таким принципом (рис. 1.1).

Керівник цього відділу безпосередньо підпорядковується керівникові підприємства і разом з ним відповідає за фінансову дисципліну і фінансовий стан підприємства, представляє підприємство у фінансових, кредитних та інших органах. На невеликих підприємствах, де немає самостійного фінансового відділу, цю роботу виконує фінансовий сектор (бюро, група), що створюється в складі бухгалтерії, фінансово-збутового відділу або іншого підрозділу підприємства; у цьому випадку його керівник відповідає за фінансову роботу підприємства.

На підприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних зв'язків створюється група (сектор) валютних розрахунків і валютного регулювання.

Фінансове прогнозування і планування є одним з найважливіших напрямків фінансової роботи підприємства, на якому визначається загальна потреба в коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

У ринкових умовах підприємство самостійно визначає напрямки і розмір використання прибутку, що залишається в розпорядженні після сплати податків.

Рисунок 1.1 - Структура фінансового відділу підприємства

Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу і резервів на основі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, кредиторської заборгованості, суми податків.

Аналіз і контроль фінансової діяльності підприємства - це діагностика його фінансового стану, що дає можливість визначити недоліки і прорахунки, виявити і мобілізувати внутрішньогосподарські резерви, збільшити доходи і прибуток, зменшити витрати виробництва, підвищити рентабельність, поліпшити фінансово-господарську діяльність підприємства в цілому.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використову­ються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1. аналіз фінансових результатів та рентабельності;
2. аналіз фінансового стану підприємства.

Ефективна організація фінансової роботи на підприємстві в ринкових умовах неможлива, якщо фахівці всіх економічних служб, насамперед фінансової, не здатні швидко й кваліфіковано орієнтуватись у вкрай динамічному фінансовому правовому полі України. Тому неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є тісна координація роботи його фінансової служби (як, зрештою, й інших функціональних підрозділів) з юридичною службою.