• 4.1. Грошові розрахунки підприємств
• 4.2. Проведення касових операцій

Грошові розрахунки підприємств усіх форм власності можуть здійснюватись у готівковій і безготівковій формах. У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств.

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

• забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);
• реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;
• сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;
• забезпечення спільної діяльності підприємств;
• отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, де відкрито рахунки суб'єктів підприєм­ницької діяльності.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому зале­жить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безго­тівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безго­тівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійс­нення.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Го­тівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування насе­лення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, диві­дендів, пенсій, грошової допомоги.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійсню­ються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кош­ти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Безготівкові розрахунки необхідно розглядати як цілісну систему, яка включає:

• класифікацію розрахунків;
• організацію розрахунків;
• форми відповідних документів;
• взаємовідносини платників з банками.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (пере­казуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахун­ків між покупцем і постачальником продукції.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахун­кових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Розрахунковий документ - це відповід­но оформлений документ на переказ грошових коштів. Використо­вуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

• платіжними дорученнями;
• платіжними вимогами-дорученнями;
• чеками;
• акредитивами;
• векселями;
• інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

• удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;
• підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;
• зміцнення договірної дисципліни;
• прискорення обороту оборотних коштів.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі банківські рахунки в національній валюті:

• поточнірахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;
• бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;
• кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);
• депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку збері­гання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають устано­вам банків такі документи:

• заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;
• копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;
• копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить по­значку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;
• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
• картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;
• копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

• поточні;
• розподільчі;
• кредитні;
• депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприєм­ству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іно­земній валюті у разі здійснення поточних операцій.

Розподільчий рахунокпризначений для попереднього зараху­вання коштів в іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на роз­подільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України під­лягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встанов­леному порядку зараховується на поточний рахунок.

Принципи організації розрахунків

Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов'язко­вого зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі).

Другий принцип полягає в тому, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку.

Третій принцип - принцип самостійного (без участі банків) ви­бору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах.

Четвертий принцип - кошти з рахунка підприємства списують­ся за розпорядженням його власника.

П'ятий принцип - поточні рахунки під­приємствам - суб'єктам підприємницької діяльності відкривають уста­нови банків тільки за умови повідомлення про це податковому органу.

Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачаль­ник - отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк.

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентуєть­ся НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів під­приємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку).

Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'я­зані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробіт­ну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногоспо­дарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо).

Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з викорис­танням грошового чека. Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим дає розпорядження банку видати вповноваженій особі за­значену в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які можуть поставити під сумнів його достовірність.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: подат­кових накладних, прибуткових і видаткових касових ордерів, касово­го або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших доку­ментів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті.

Форми податкової накладної, ведення книг обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення, а також сис­тему обліку цих операцій визначає Державна податкова адміністрація.

Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою, встановлюються ліміти за­лишку готівки в касі. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуван­ням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року мо­жуть бути переглянуті. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року.

Якщо підприємство має податкову заборгованість і одночасно здійснює розрахунки готівкою (крім розрахунків із податків і обов'язкових платежів), сума тих коштів ураховується як фактичні залишки готівки в касі з наступним їх порівнянням зі встановленим лімітом каси. На порушників цього положення накладається штраф за переви­щення ліміту каси.

Колективні сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки са­мостійно визначають обсяг готівки, що може постійно зберігатися в їхніх касах. Про це вони зобов'язані повідомляти в першому кварталі кожного року установи банків, які їх обслуговують. У межах цих ко­штів вони здійснюють необхідні поточні витрати (крім коштів на ви­плату заробітної плати та дивідендів). Готівку понад попередньо ви­значені обсяги вони так само повинні здавати в банки.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється фермерським го­сподарствам, які займаються виключно виробництвом,, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також індивіду­альним підприємцям.

Здачу надлишкової готівки підприємства проводять у порядку та у строки, встановлені відповідною установою банку. Ця готівка за­раховується на їхні рахунки. Коли ліміту залишку готівки взагалі не встановлено, усю наявну в касі готівку наприкінці дня треба здати в банк.

Приймання готівки касами підприємств проводиться за відповід­но оформленими (підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою) прибутковими касовими ордерами. Видача го­тівки касами підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями.

Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підпри­ємства реєструють у касовій книзі.

Приймання та облік готівки підприємствами сфери торгівлі, гро­мадського харчування та послуг, тобто здійснення розрахунків з на­селенням, проводиться із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів або товарно-касових книг. Порядок застосування ЕККА визначається Державною податковою адміністрацією. Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу. Якщо підприємства мають підрозділи, які здійснюють касові операції з готівкою, незалежно від того, виділено ці підрозділи на самостійний баланс чи ні, вони повинні також вести касові книги.

Записи до касової книги проводяться касиром після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видат­ковим документом. Щоденно, наприкінці робочого дня касир виво­дить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгал­терії як звіт. Контроль за правильним веденням касової книги по­кладається на головного бухгалтера підприємства.

На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.

Перевірки касової дисципліни здійснюються органами Держав­ної податкової адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служ­би, фінансовими органами та установами банків.

Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладаєть­ся на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фі­нансових служб і касирів.