Організаційно-правові засади діяльності суб'єктів господарювання в УкраїніСтворення суб'єктів господарювання Лекція

Ключові терміни:

державна реєстрація суб’єктів господарювання, засновники, засновницький договір, примусовий поділ суб'єкта господарювання, принцип екстериторіальності реєстрації, розпорядчий акт, статут, створення суб’єктів господарювання, установчий акт, установчий документ

Поняття та порядок створення суб’єктів господарювання

Створення суб’єктів господарювання передбачає врегульовані нормами права умови фактичного виникнення та легітимації суб'єкта господарювання.

З одного боку, це певний порядок, послідовність здійснення юридичних дій, необхідних для виникнення нового суб’єкта господарювання; а з іншого – певний юридичний факт появи та легітимації суб’єктів господарювання.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують суб'єкти господарювання різних організаційно-правових форм, господарське законодавство визначає загальний і спеціальний порядок їх створення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 56 ГК суб'єкт господарювання може бути утворений:

за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу (загальний порядок);
за рішенням інших органів, організацій і громадян – у передбачених законом випадках (спеціальний порядок).

Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає власник. Наприклад, щодо державних унітарних підприємств - це підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади: міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади. Вони приймають рішення про створення державних підприємств, затверджують статути і контролюють їх дотримання, укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюють ефективність використання закріпленого за підприємствами майна, його збереження (Закон України «Про управління об'єктами державної власності», «Про Кабінет Міністрів України»).

Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими органами із засновницькими правами є сільські, селищні та міські ради (п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), а також місцеві державні адміністрації (п. 1 ст. 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Засновники реалізують засновницькі права шляхом:

обрання організаційної форми суб'єкта господарювання; визначення цілей і предмета його діяльності;
прийняття рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту;
передачі безоплатно на баланс суб'єкта господарювання основних фондів та обігових коштів;
формування органів управління, визначення у статуті меж їхніх повноважень тощо.

Утворення суб'єкта господарювання в юридичному розумінні - це затвердження та одержання передбачених законом документів: рішення власника (власників) або уповноваженого органу про створення суб'єкта господарювання, статуту (якщо цього вимагає організаційна форма), свідоцтва про державну реєстрацію. При необхідності виділення для новостворюваного суб'єкта господарювання земельної ділянки сюди входять також документи на землекористування (землеволодіння), визначені земельним законодавством України. Дозвіл на користування утворюваним суб'єктом господарювання земельною ділянкою, а також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевої ради за місцезнаходженням суб'єкта господарювання в порядку, встановленому Земельним кодексом України (ст.ст. 19,21,23,32,34 та ін.).

Щодо спеціального порядку створення в окремих випадках (наприклад, щодо підприємств будівельного комплексу) функції і повноваження щодо утворення державних унітарних підприємств Кабінет Міністрів України делегує господарським об'єднанням: корпораціям, концернам тощо.

Ст. 56 ГК визначає також способи утворення суб'єкта господарювання:

шляхом заснування нового суб'єкта господарювання;
шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання;
шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства.

Так, примусовий поділ суб'єкта господарювання здійснюється згідно з рішенням Антимонопольного комітету України, його територіальних управлінь. Рішення про поділ підприємства-монополіста є обов'язковим для власника (власників) або уповноваженого органу. Рішенням про примусовий поділ визначається строк утворення нових підприємств, який не може бути менше шести місяців;

Закон вимагає, щоб створення суб'єктів господарювання здійснювалося з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

Цивільний кодекс визначає, що юридичні особи публічного права (державні та комунальні унітарні підприємства тощо) створюються на основі розпорядчого акта Президента України, органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Порядок створення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законами.

Юридичні особи приватного права (господарські товариства, виробничі кооперативи тощо) створюються на основі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК України. Учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються у письмовій формі і підписуються усіма учасниками. Установа створюється на підставі установчого акту, складеного засновниками (засновником).

Порядок створення корпоративного підприємства передбачає наступні етапи:

Прийняття рішення про створення суб’єкта господарювання, розробка установчих документів. Засновники обирають організаційно-правову форму суб’єкта господарювання, мету, завдання, напрями діяльності, розробляють статут або інший засновницький документ.
Формування майнової основи створюваного суб’єкта господарювання. У випадку створення комерційного суб’єкта господарювання засновники поєднують майно шляхом передачі внесків для формування статутного фонду. Порядок, строки, розмір внесків для формування статутного фонду відмінні, виходячи з обраного виду суб’єкта господарювання та організаційно-правової форми.
Організація та проведення установчих зборів. Передбачає розробку порядку денного, повідомлення у встановлений законодавством спосіб про місце та час проведення зборів, рішення про проведення державної реєстрації, обрання органів суб’єктів господарювання.
Державна реєстрація створення суб’єктів господарювання, отримання інших дозвільних документів.

Окрім державної реєстрації, суб’єкти господарювання у певних випадках повинні отримати інші дозвільні документи (ліцензії, дозвільні документи щодо користування певними ресурсами тощо).

Державна реєстрація суб’єктів господарювання

Порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання визначається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (надалі – ЗУ про реєстрацію).

Державна реєстрація передбачає офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення суб’єкта господарювання. Як юридична особа, так і фізична особа-підприємець вважаються створеними з моменту державної реєстрації.

Рисунок 3.1 — Етапи державної реєстрації суб'єкта господарювання

Для реєстрації суб’єкта господарювання можна звернутися:

до виконкому місцевої ради чи райдержадміністрації (у Києві – до міськадміністрації або райадміністрації);
до нотаріуса;
до акредитованого суб'єкта державної реєстрації.

У п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ про реєстрацію закріплений принцип екстериторіальності реєстрації в межах України. Це значить, що зареєструвати підприємство можна у будь-якого держреєстратора (у тому числі нотаріуса), незалежно від того, де розташована юридична особа. Тобто, бажаючи відкрити підприємство у Львівській області, не потрібно подавати документи до Львова. Цілком можна подати їх нотаріусу, що працює в Києві чи Дніпропетровську.

Для державної реєстрації створення юридичної особи (у тому числі в результаті виділу, злиття, перетворення, поділу) подаються такі документи:

заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. У заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, утвореної в результаті поділу, додатково зазначаються відомості про відокремлені підрозділи в частині їх належності до юридичної особи - правонаступника;
заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, - за бажанням заявника;
примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про створення юридичної особи;
установчий документ юридичної особи - у разі створення юридичної особи на підставі власного установчого документа;
документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі створення юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа;
примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі створення юридичної особи в результаті перетворення або злиття;
примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі створення юридичної особи в результаті поділу або виділу;
документи для державної реєстрації змін про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі створення юридичної особи в результаті виділу;
документи для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття та поділу - у разі створення юридичної особи в результаті злиття та поділу.

Для державної реєстрації фізичної особи-підприємця подаються такі документи:

заява про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця;
заява про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, - за бажанням заявника;
нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування - для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності.

Якщо документи подані в повному обсязі та відповідають вимогам ЗУ про реєстрацію, то держреєстратор протягом 24 годин (без врахування святкових і вихідних днів) з моменту отримання документів приймає рішення про реєстрацію.

Якщо документи подані не в повному обсязі або не відповідають вимогам, зазначеним у ч. 1 ст. 27 ЗУ про реєстрацію, то в той самий строк держреєстратор приймає рішення щодо припинення їх розгляду й надає заявнику 15 календарних днів на усунення недоліків. У разі усунення недоліків розгляд документів відновлюється, якщо ж недоліки не усунуто – приймається рішення про відмову в реєстрації.

Крім того, ч. 1 ст. 28 ЗУ про реєстрацію передбачає ще низку підстав для відмови в реєстрації.

Підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є:

подання документів або відомостей, визначених ЗУ про реєстрацію, не в повному обсязі;
невідповідність документів вимогам, установленим ст. 15 ЗУ про реєстрацію;

Вимогами щодо оформлення документів є:

документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію);

текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами);

документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством;

заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена;

рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим відповідно до ст. 13 ЗУ про реєстрацію;

подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.

Зупинення розгляду документів здійснюється протягом 24 годин, крім вихідних та святкових днів, після надходження документів, поданих для державної реєстрації.

Розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх зупинення.

Повідомлення про зупинення розгляду документів із зазначенням строку та виключного переліку підстав для його зупинення та рішення суб’єкта державної реєстрації про зупинення розгляду документів розміщуються на порталі електронних сервісів у день зупинення та надсилаються заявнику на адресу його електронної пошти.

У разі подання документів, необхідних для усунення підстав для зупинення розгляду документів, протягом встановленого строку розгляд документів поновлюється.

У разі поновлення розгляду документів обчислення строку розгляду документів, поданих для державної реєстрації, і проведення реєстраційних дій починається з дня подання документів, необхідних для усунення підстав для зупинення розгляду документів.

Документи, що потребують усунення підстав для зупинення розгляду документів, повертаються (видаються, надсилаються поштовим відправленням) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від заявника заяви про їх повернення.

Відмова у державній реєстрації юридичної особи здійснюється, якщо:

документи подано особою, яка не має на це повноважень;
у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;
не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;
документи суперечать вимогам Конституції та законів України;
порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи;
невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;
щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Підстави для відмови у державній реєстрації фізичної особи - підприємця:

документи подано особою, яка не має на це повноважень;
у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони у проведенні реєстраційної дії;
не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;
наявні обмеження на зайняття підприємницькою діяльністю, встановлені законом;
наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що фізична особа вже зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства.

Відмова у державній реєстрації здійснюється протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації, крім вихідних та святкових днів.

Повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб’єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації розміщуються на порталі електронних сервісів у день відмови у державній реєстрації.

У разі відмови у державній реєстрації документи, подані для державної реєстрації, повертаються (видаються, надсилаються поштовим відправленням) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від заявника заяви про їх повернення.

Після усунення причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації, заявник може повторно подати документи для державної реєстрації.

Після внесення відомостей про реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця до Єдиного державного реєстру відповідні відомості автоматично вносяться й до реєстрів Державної фіскальної служби. Крім того, відомості про реєстрацію надаються і для реєстрації юридичної особи, фізичної особи-підприємця як платника єдиного соціального внеску.

Таким чином, строк державної реєстрації суб’єкта господарювання складає 24 години. Адміністративний збір за державну реєстрацію суб’єкта господарювання не стягується.

Завершувальним етапом є формування електронної виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Це документ в електронній або у випадку, передбаченому цим Законом, у паперовій формі, який формується та оновлюється за результатами проведення реєстраційних дій і містить відомості про юридичну особу або її відокремлений підрозділ, фізичну особу -підприємця (у тому числі про взяття на облік в органах державної статистики та державної фіскальної служби, видачу ліцензії та документів дозвільного характеру).

Слід зазначити, що ЗУ про реєстрацію передбачено вимоги щодо найменування юридичної особи.

Найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму. Організаційно-правова форма юридичної особи визначається відповідно до класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи та інші відомості згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм юридичних осіб, установленими Цивільним, Господарським кодексами України та цим Законом. Найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи.

У найменуванні юридичних осіб забороняється використовувати:

повне чи скорочене найменування державних органів або органів місцевого самоврядування, або похідні від цих найменувань, або історичні державні найменування, перелік яких установлює Кабінет Міністрів України, - у найменуваннях юридичних осіб приватного права;
символіку комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, заборона використання яких встановлена Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки";
терміни, абревіатури, похідні терміни, заборона використання яких передбачена законом.

Законами можуть бути встановлені особливості найменування товариств, холдингових компаній, банків, пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів, торгово-промислової палати, навчальних закладів, юридичних осіб, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності, волонтерських організацій, адвокатських бюро, операторів державних лотерей, асоціацій органів місцевого самоврядування та їх добровільних об’єднань, політичних партій, громадських об’єднань, профспілок, їх організацій та об’єднань, організацій роботодавців, їх об’єднань.

Вимоги до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно з ч. 2 ст. 58 ГК України відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Вони діють на підставі Положення про філію (відділення), яке затверджується власником (загальними зборами учасників товариства). Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру

Установчі документи суб’єктів господарювання

Згідно зі ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Стосовно змісту установчих документів, вимоги до нього зазначаються у різних законах, зокрема Господарському кодексі України, Цивільному кодексі України, ЗУ про реєстрацію, Законі України «Про господарські товариства», Законі України «Про акціонерні товариства» тощо.

За загальними правилами в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із Законом України «Про господарські товариства» обов'язковим установчим документом для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю є статут, для повного товариства та командитного товариства - засновницький договір.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкта господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.