• 5.1  Поняття, ознаки та види господарських товариств
• 5.2  Правовий статус акціонерних товариств
• 5.3  Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю
• 5.4  Правовий статус повного та командитного товариств

5.1  Поняття, ознаки та види господарських товариств

Одним із найпоширеніших видів суб'єктів господарювання є господарські товариства. Їх правовий статус визначається положеннями § 1 «Господарські товариства» глави 8 Цивільного кодексу України (надалі ‑ ЦК), глави 9 «Господарські товариства» Господарського кодексу України (надалі ГК) та Законом України «Про господарські товариства». Правовий статус акціонерних товариств визначає Закон України «Про акціонерні товариства».

Під господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. З інших статей ЦК випливають такі ознаки господарського товариства, як підприємницький характер його діяльності (ст. 84 ЦК), створення фізичними або юридичними особами.

З наведеного визначення випливають наступні ознаки господарського товариства:

• це підприємство або інший суб'єкт господарювання;
• його засновниками є юридичні особи та/або громадяни;
• товариство утворюється шляхом об'єднання майна засновників;
• учасники товариства беруть участь у підприємницькій діяльності товариства (опосередковано через органи управління для товариств з обмеженою, додатковою відповідальністю, акціонерних товариств);
• товариство створюється з метою одержання прибутку (виключенням є такі форми господарських товариств, які не здійснюють підприємницьку діяльність: Центральний депозитарій, холдингові та фінансові банківські групи).

У випадках, передбачених законом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Це положення не поширюється на повні та командитні товариства (ч. 2 ст. 114 ЦК).

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у ст. 2 ГК, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Засновники та учасники господарського товариства, у тому числі суб'єкти господарювання, які мають статус юридичної особи, зберігають цей статус, взявши участь у товаристві (його заснуванні). У той самий час, учасниками повного товариства та повними учасниками (товарищами) командитного товариства можуть бути згідно з ч. 7 ст. 80 ГК лише особи, зареєстровані як суб'єкти господарювання. Поділ на засновників та учасників визначається від стадії входження в господарське товариство. Засновники несуть додаткові зобов’язання до момента державної реєстрації господарського товариства.

Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються ГК та іншими законами. Засновниками (учасниками) товариств не можуть виступати державні підприємства, малолітні (діти до 14 років), обмежено дієздатні та недієздатні.

Учасники господарського товариства мають право:

• брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами;
• брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);
• одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо;
• вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства;
• мати інші права, передбачені законодавством та установчими документами товариства.

Учасники господарського товариства зобов'язані:

• додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління;
• вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства;
• нести інші обов'язки, передбачені законодавством та установчими документами товариства.

Вкладом засновника (учасника) до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу господарського товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Слід зазначити, що учасники не залишаються власниками того майна, яке вони передали господарському товариству. Власником стає саме новостворене господарське товариство. Засновники отримують в обмін майнові та немайнові права. Такі права можна назвати ще корпоративними. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Господарські товариства є юридичними особами. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи, тобто вони продовжують діяти як суб'єкти права.

Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом. Окремі господарські товариства мають право займатися тільки тими видами діяльності, які дозволені їм законом. Зокрема, це фондові біржі, банки, страхові компанії.

Товариство є власником:

• майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;
• продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
• одержаних доходів;
• іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ГК і ч. 2 ст. 1 Закону «Про господарські товариства» до господарських товариств належать:

• акціонерні товариства,
• товариства з обмеженою відповідальністю,
• товариства з додатковою відповідальністю,
• повні товариства,
• командитні товариства.

5.2  Правовий статус акціонерних товариств

Акціонерне товариство - це так зване товариство капіталів. Особливості його правового статусу обумовлені способом формування і функціонування статутного капіталу товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами (ст. З Закону України «Про акціонерні товариства»).

Правовий статус акціонерного товариства має певні особливості, зумовлені тим, що:

• по-перше, статутний капітал акціонерного товариства має акціонерну природу, тобто утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства. Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів;
• по-друге, лише акціонерне товариство має публічний статус емітента таких цінних паперів, як акції. Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Шляхом емісії і розміщення акцій акціонерне товариство формує статутний капітал, а шляхом розміщення додаткових акцій - збільшує його, якщо це необхідно. Акції публічного акціонерного товариства продаються і купуються виключно на фондовій біржі, на якій акціонерне товариство пройшло процедуру лістингу (включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі), а акції приватного акціонерного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону;
• по-третє, фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства, набувають статусу акціонерів;
• по-четверте, акціонерне товариство має більш складну структуру органів, порівняно з іншими господарськими товариствами, повноваження та форми роботи яких досить повно закріплені в законі. Так, в акціонерному товаристві створюється наглядова рада, яка може утворювати постійні чи тимчасові комітети з числа її членів, а також обирати корпоративного секретаря.

      Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства.

Етапи створення акціонерного товариства:

1. прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;
2. подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
3. реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;
4. присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;
5. укладення з Центральним депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій;
6. закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;
7. оплата засновниками повної вартості акцій;
8. затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;
9. реєстрація товариства в органах державної реєстрації;
10. подання Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;
11. реєстрація Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;
12. отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;
13. видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про:

• повне та скорочене найменування товариства українською мовою;
• тип товариства;
• розмір статутного капіталу;
• розмір резервного капіталу у разі його формування;
• номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій;
• розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством;
• умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій;
• права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій;
• наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права;
• порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;
• порядок скликання та проведення загальних зборів;
• компетенцію загальних зборів;
• спосіб повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів;
• склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;
• порядок внесення змін до статуту;
• порядок припинення товариства.

​До органів управління акціонерного товариства відносяться: загальні збори,  правління, дирекція, директор, генеральний директор, наглядова рада, ревізійна комісія (ревізор).

Загальні збори - вищий орган акціонерного товариства, у який включено всіх акціонерів товариства.

Правління, дирекція, директор, генеральний директор - виконавчий орган акціонерного товариства, займається поточною господарською діяльністю товариства. Може бути одноособовим (директор, генеральний директор) або колегіальним (правління, дирекція).

Наглядова рада - здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та Законом України "Про акціонерні товариства", контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Ревізійна комісія (ревізор) - проводить перевірку фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства за результатами фінансового року, якщо інше не передбачено статутом товариства.

 

Таблиця 1  — Органи управління акціонерного товариства

Стовпець 1	Стовпець 2	Стовпець 3
Назва органу	Порядок створення	Компетенція
загальні збори	складаються з усіх акціонерів товариства	є вищим органом товариства, має право вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До виключної компетенції органу належать: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства; внесення змін до статуту товариства; прийняття рішення про анулювання викуплених акцій; прийняття рішення про зміну типу товариства; прийняття рішення про розміщення акцій; прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства; прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства; прийняття рішення про дроблення або консолідацію акцій; затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них; затвердження інших внутрішніх документів товариства, якщо це передбачено статутом товариства; затвердження річного звіту товариства; розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; прийняття рішення про викуп товариством розміщених ним акцій, крім випадків обов'язкового викупу акцій, визначених законом; прийняття рішення про форму існування акцій; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; прийняття рішень з питань порядку проведення загальних зборів; обрання членів наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради; прийняття рішення про припинення повноважень членів наглядової ради, за винятком випадків, встановлених законом; обрання членів ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень; затвердження висновків ревізійної комісії (ревізора); обрання членів лічильної комісії, прийняття рішення про припинення їх повноважень; прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; прийняття рішення про виділ та припинення товариства, крім випадку, передбаченого ч. 4 ст. 84 цього Закону, про ліквідацію товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу; прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора); затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління товариства; обрання комісії з припинення акціонерного товариства; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.
правління, дирекція, директор, генеральний директор	кількісний склад виконавчого органу, порядок призначення його членів визначаються статутом товариства. Порядок скликання та проведення засідань колегіального виконавчого органу встановлюється статутом або положенням про виконавчий орган акціонерного товариства.	виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
наглядова рада	в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій 10 осіб і більше створення наглядової ради є обов'язковим. У товаристві з кількістю акціонерів - власників простих акцій 9 осіб і менше у разі відсутності наглядової ради її повноваження здійснюються загальними зборами.	здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. До виключної компетенції наглядової ради належить: затвердження в межах своєї компетенції положень, якими регулюються питання, пов'язані з діяльністю товариства; підготовка порядку денного загальних зборів, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення пропозицій до порядку денного, крім скликання акціонерами позачергових загальних зборів; прийняття рішення про проведення чергових або позачергових загальних зборів відповідно до статуту товариства та у випадках, встановлених законом; прийняття рішення про продаж раніше викуплених товариством акцій; прийняття рішення про розміщення товариством інших цінних паперів, крім акцій; прийняття рішення про викуп розміщених товариством інших, крім акцій, цінних паперів; затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених законом; обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу; затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди; прийняття рішення про відсторонення голови або члена виконавчого органу від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу; обрання та припинення повноважень голови і членів інших органів товариства; обрання реєстраційної комісії, за винятком випадків, встановлених законом; обрання аудитора товариства та визначення умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг. У разі, якщо наглядова рада відсутня, це питання належить до компетенції виконавчого органу, якщо інше не встановлено статутом; визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядку та строків виплати дивідендів у межах граничного строку, визначеного законом; визначення дати складення переліку акціонерів, які мають бути повідомлені про проведення загальних зборів та мають право на участь у загальних зборах; вирішення питань про участь товариства у промислово-фінансових групах та інших об'єднаннях, про заснування інших юридичних осіб; вирішення питань, віднесених до компетенції наглядової ради, у разі злиття, приєднання, поділу, виділу або перетворення товариства; прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, передбачених законом; визначення ймовірності визнання товариства неплатоспроможним внаслідок прийняття ним на себе зобов'язань або їх виконання, у тому числі внаслідок виплати дивідендів або викупу акцій; прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг; прийняття рішення про обрання (заміну) депозитарної установи, яка надає акціонерному товариству додаткові послуги, затвердження умов договору, що укладатиметься з нею, встановлення розміру оплати її послуг; надсилання пропозиції акціонерам про придбання належних їм простих акцій особою (особами, що діють спільно), яка придбала контрольний пакет акцій, відповідно до закону; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із статутом акціонерного товариства, в тому числі прийняття рішення про переведення випуску акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування.
ревізійна комісія (ревізор)	в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства, що не перевищує 100 осіб, може запроваджуватися посада ревізора або обиратися ревізійна комісія, а в товариствах з кількістю акціонерів - власників простих акцій товариства більше 100 осіб може обиратися лише ревізійна комісія. Члени ревізійної комісії в акціонерних товариствах обираються виключно шляхом кумулятивного голосування з числа фізичних осіб, які мають повну цивільну дієздатність, та/або з числа юридичних осіб - акціонерів. Голова ревізійної комісії обирається членами ревізійної комісії з їх числа простою більшістю голосів від кількісного складу ревізійної комісії, якщо інше не передбачено статутом товариства.	проводить перевірку фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства за результатами фінансового року, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій, а приватне - тільки приватне розміщення. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі - про зміну типу товариства  з приватного на публічне. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

 

Таблиця 2 —  Порівняльна характеристика публічного та приватного акціонерних товариств

Стовпець 1	Стовпець 2	Стовпець 3
Критерії для порівняння	Публічне акціонерне товариство	Приватне акціонерне товариство
За способами розміщення акцій	Може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій	Може здійснювати тільки приватне розміщення акцій
За обігом цінних паперів	Зобов’язане пройти процедуру лістингу та залишатися в біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі; (лістинг – сукупність процедур із включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі й здійснення контролю за відповідністю цінних паперів та емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі).	Акції не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону
За порядком відчуження акцій	Акціонери цього товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів і товариства	Акціонери цього товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, ящо таке право передбачене статутом товариства та кількість акціонерів не перевищує сто осіб. Також законом передбачене переважне право придбання товариством акцій, що продаються його акціонерами, якщо акціонери не використали свого переважного права на придбання акцій
За рівнем публічності щодо виплати дивідендів	Має повідомляти про дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів фондову біржу, у біржовому реєстрі якої перебуває таке товариство, протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів	Має повідомляти про дату, розмір, порядок і строк виплати дивідендів лише осіб, які мають право на отримання дивідендів
За рівнем публічності щодо провпедення загальних зборів	Має додатково надсилати повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу	Має надсилати повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний лише акціонерам персонально
За рівнем публічності щодо проведення фінансового контролю	Річна фінансова звітність підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором	Аналогічна вимога у законодавстві відсутня

5.3  Правовий статус товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю

Одним із найпоширеніших видів господарських товариств у сфері господарювання України є товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ч. З ст. 80 ГК товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Отже, називаючи цей вид товариства товариством «з обмеженою відповідальністю», законодавець не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного капіталу). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть ризик збитків у межах своїх вкладів до статутного капіталу (у разі фінансового краху товариства його учасники лише понесуть збитки у розмірі їх вкладів до статутного капіталу товариства).

Мінімальний розмір статутного капіталу зазначеного товариства законом не визначено.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

• про виключення зі складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) перерозподілу часток у статутному капіталі;
• про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
• про ліквідацію товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю діє на підставі статуту.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства (ч. 1 ст. 147 ЦК).

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному капіталі товариства, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (ч. 2 ст. 147 ЦК).

У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Частка учасника товариства може бути придбана самим товариством, яке протягом одного року зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам у порядку, встановленому статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до ст. 144 ЦК.

Будь-який з учасників товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі (ч. 2 ст. 148 ЦК).

 

Таблиця 3   — Органи управління товариства з обмеженою відповідальністю

Назва органу	Порядок створення	Компетенція
загальні збори учасників	складаються з учасників товариства або призначених ними представників	визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;  внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;  винесення рішень про    притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; ж) визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;  прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;  прийняття рішення про обрання уповноваженої особи учасників для представлення інтересів у випадках, передбачених законом; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.
дирекція або одноособово директор	призначаються загальними зборами товариства. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є  учасниками товариства.	вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
ревізійна комісія	утворюється  загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.	контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства

Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників (ч. 4 ст. 65 Закону України «Про господарські товариства»).

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми статей Закону України «Про господарські товариства» щодо діяльності товариств з обмеженою відповідальністю. Товариство діє також на підставі статуту.

5.4  Правовий статус повного та командитного товариств

Визначаючи особливість правового статусу господарських товариств різних видів слід зазначити, що повне та командитне товариство посідають особливе місце в системі комерційних юридичних осіб. Ці особливості проявляються в усіх аспектах створення та діяльності даного виду господарських товариств. Господарські товариства умовно поділяються на «товариства капіталів» та «товариства осіб». При цьому, до об'єднань осіб відносяться повні та командитні товариства. Це виражається в тому, що на перше місце виходить не майнова участь, а особиста участь учасника повного товариства та участь повного учасника командитного товариства в процесі здійснення господарської діяльності повного товариства.

Основними нормативно-правовими актами, які визначають правовий статус повного товариства та командитного товарова є ЦК України, ГК України та Закон України «Про господарські товариства». Усі три вищезазначені законодавчі акти закріплюють поняття повного товариства та командитного товариства, проте ГК України закріплює тільки визначення повного та командитного товариства. ЦК України та Закон України «Про господарські товариства» містять норми, які в достатній мірі унормовують порядок створення та діяльності повних товариств.

Визначаючи місце повного товариства та командитного товариства в системі суб’єктів господарювання, слід указати, що кількісно в даних організаційно-господарських формах створено не так багато організацій. Такий стан справ потрібно пояснити на необмеженій майновій відповідальності учасників (засновників) та інших ознаках, якими характеризується як повне товариство  та командитне товариство.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 ГК України повним товариством є господарське товариство, усі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Учасниками повного товариства можуть бути лише ті особи, які зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Стаття 119 ЦК України визначає, що повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Стаття 66 Закону України «Про господарські товариства» вказує, що повним визнається таке товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. При цьому законодавець не визначає обмежень щодо учасників повного товариства, встановлює лише загальну вимогу – учасники мають бути зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності. Інакше учасниками повного товариства можуть бути фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які мають на меті отримання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками. Щодо юридичних осіб, то на статус учасника не впливає форма власності та організаційного-правова форма такого суб'єкта підприємництва.

Солідарність відповідальності означає, що при недостатності майна в такого товариства кредитор має право звернутись із вимогою про покриття боргу як до всіх учасників разом, так і до кожного з них зокрема, як в частині, так і в повній сумі боргу. Відповідно учасники повного товариства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями повного товариства всім своїм майном як солідарні боржники.

Отже, визначальною ознакою статусу повного товариства є положення, що учасники повного товариства несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке згідно з законодавством України можливо накладення стягнення. Згідно зі ст. 124 ЦК України в разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарні. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Як правило, повні товариства створюються лише тоді, коли цього вимагає законодавство для здійснення певних видів діяльності. Зокрема чинним законодавством передбачено, що ломбардна діяльність може здійснюватися виключно повними товариствами.

У випадку повного товариства носієм правомочностей юридичної особи є його учасники, адже саме вони ведуть справи товариства від його імені, існування повного товариства безпосередньо залежить від складу учасників, зміна складу учасників повного товариства залежить від згоди інших учасників, може тягнути припинення діяльності товариства тощо.

Законодавство передбачає певні обмеження щодо осіб – учасників повного товариства. Тому, особа може бути учасником тільки одного повного товариства, учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників укладати від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб угоди, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства (ч. З ст. 119 ЦК України, ст. 70 Закону України «Про господарські товариства»). Згідно з приписом ч. 1 ст. 70 Закону України «Про господарські товариства» учасники повного товариства можуть лише бути акціонерами акціонерних товариств.

Кількість учасників повного товариства законом не обмежується, проте враховуючи особливості майнової відповідальності учасників за зобов'язаннями товариства передбачається незначна їх кількість.

Установчим документом повного товарова є засновницький договір. Тому засновницький договір відображає особливості правової природи повного товариства, зокрема в частині нерозривного особистого зв'язку учасника повного товариства та юридичної особи. Так, засновницький договір є рішенням про створення повного товариства та установчим документом. Відповідно до ст. 120 ЦК України у засновницькому договорі повного товариства зазначається розмір частки кожного з учасників, склад і порядок внесення вкладів, форма їх участі у справах товариства. Засновницьким договором як установчим документом повного товариства може бути закріплено, що ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, виступаючи від імені товариства. У цьому випадку обсяг повноважень учасників визначається довіреністю, підписаною рештою учасників товариства (ст. 66, 68 Закону України «Про господарські товариства»).

Враховуючи необмежену майнову відповідальність учасників законодавством не передбачений мінімальний розмір складеного капіталу, що повинен створюватися в повному товаристві. Закон України «Про господарські товариства» у ст. 67 лише вказується на необхідність формування складеного капіталу та закріплення відповідного положення в засновницькому договорі. Проте загальні вимоги ст. 57 та 82 ГК України дозволяють зробити висновок про необхідність формування складеного капіталу в повному товаристві. Порядок формування складеного капіталу, порядок внесення майна та розподіл часток між учасниками визначається самими учасниками та закріплюється в засновницькому договорі. При цьому необхідно звернути увагу, що засновницький договір унормовує відносини між учасниками повного товариства та повним товариством як до державної реєстрації, так і після державної реєстрації повного товариства.

Особливий статус повного товариства та учасників повного товариства знайшов своє відповідне відображення в порядку управління повним товариством. Так, потрібно розмежовувати управління повним товариством (ст. 121 ЦК України) та ведення справ повного товариства (ст. 122 ЦК України, ст. 68 Закону України «Про господарські товариства»). До питань управління повним товариством належать питання внутрішньої організації повного товариства, зокрема визначення персонального складу його учасників та порядку прийняття рішень, внесення змін до засновницького договору. Ведення справ повного товариства – це здійснення безпосередньої підприємницької діяльності від імені повного товариства, а саме укладення договорів та вчинення інших дій від імені організації.

Згідно зі ст. 122 ЦК України кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що усі учасники ведуть справи спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам. Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою усіх учасників.

Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників. За загальним правилом кожний учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів. Таким чином, законодавець надає можливість учасникам самостійно обирати модель корпоративного управління у повних товариствах, закріпивши відповідні положення в засновницькому договорі. Закріплюючи загальне правило в ст. 121, 122 ЦК України та ст. 68 Закону України «Про господарські товариства» щодо управління діяльністю повного товариства за спільною згодою усіх учасників у засновницькому договорі може бути передбачена інша модель корпоративного управління. Зокрема в засновницькому договорі має бути передбачено порядок прийняття рішень учасниками повного товариства, порядок розподілу доходів та покриття збитків тощо. На це вказує ст. 123 ЦК України, яка визначає, що прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників.

Ведення справ повного товариства, за загальним правилом, здійснюється кожним із учасників. У цьому випадку слід вважати, що повне товариство як юридична особа має декілька самостійних і рівноправних органів (за кількістю учасників), кожен із яких може діяти від імені повного товариства. У разі спільного ведення учасниками справ товариства для укладення кожного договору є необхідною згода усіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть укладати відповідні правочини (договори) від імені повного товариства за наявності в них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства, що передбачено ч. 1 ст. 122 ЦК України. Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує відповідні витрати.

Також учасник повного товариства, незалежно від того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства, що є однією із гарантій захисту прав учасника. Це право поширюється на документи, що регулюють питання як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Закріплення такого права є важливим з огляду на те, що не усі учасники можуть бути уповноважені на ведення справ, але усі вони несуть повну субсидіарну відповідальність перед кредиторами товариства. Відмова в наданні для ознайомлення документації може тягнути за собою позбавлення права на ведення справ товариства. Для учасника товариства незалежно від того, чи уповноважений він на управління справами, чи ні, не може бути закритої інформації, якщо вона стосується справ товариства.

Поряд із визначенням порядку управлінням та веденням справ повним товариством законодавець унормовує відносини щодо припинення корпоративних прав учасників повних товариств. Проте крім положень ЦК України та Закону України «Про господарські товариства» відповідні положення мають бути деталізовані у внутрішніх (локальних) нормативно- правових актах.

Загальні положення щодо підстав припинення корпоративних прав учасника повного товариства визначено ст. 125 ЦК України. Так, зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:

• виходом учасника повного товариства із його складу з власної ініціативи (ст. 126 ЦК України, ст. 71 Закону України «Про господарські товариства»);
• виключенням зі складу учасників (ст. 128 ЦК України, ст. 72 Закону України «Про господарські товариства»);
• вибуттям зі складу учасників із причин, що не залежать від учасника (ст. 129 ЦК України).

Як і в інших видах господарських товариств учасники мають право виходу із числа учасників. Так, для виходу із повного товариства учасник повного товариства, що було створене на невизначений строк, може в будь-який час вийти із товариства, попередивши про це не пізніше ніж за 3 місяці. При створенні товариства на визначений строк, законом установлюється гарантія для засновників товариств у вигляді того, що вихід із товариства допускається лише за наявністю поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніше ніж за 6 місяців. Якщо при виході учасника із товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу.

Учасник повного товариства за вмотивованим рішенням інших учасників може бути виключений зі складу учасників повного товариства (ст. 128 ЦК України, ст. 72 Закону України «Про господарські товариства»). Волевиявлення учасників оформляється як протокол рішення загальних зборів. Учасники товариства мають право прийняти такс рішення тільки у зв'язку із порушенням зобов'язання, яким визнається систематичне невиконання учасником своїх обов'язків, виконання обов'язків неналежним чином або перешкоджання своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства. Таким чином, законодавець передбачає підстави виключення учасника повного товариства:

• систематичне невиконання обов'язків;
• неналежне виконання обов'язків учасника повного товариства;
• перешкоджання своїми діями (бездіяльністю) досягненню цілей товариства.

Під час припинення корпоративних прав особи на вимогу учасника, що вибув та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди відповідно до ст. 71 Закону України «Про господарські товариства».

Вихід, а також виключення особи зі складу учасників повного товариства відразу не припиняють обов'язки солідарного боржника. Вибулий учасник продовжує бути відповідальним за зобов'язаннями, які виникли до того, як він вибув із товариства, впродовж трьох років після затвердження звіту про фінансову діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

Також законодавець визначає порядок відступлення частки учасника іншим особам (ст. 127 ЦК України, ст. 69 Закону України «Про господарські товарова»). Передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою усіх учасників. Із передачею частки (її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув із повного товариства або відступив частину своєї частки.

При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті фізичної особи, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників.

Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами.

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. У цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в засновницькому договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про господарські товариства», якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Поняття «командитне товариство» закріплено в кількох законодавчих актах – ЦК України, ГК України та Законі України «Про господарські товариства».

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники) (ст. 80 ГК України).

Стаття 133 ЦК України визначає, що командитним товариством є товариство, в якому разом із учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства. Закон України «Про господарські товариства» (ст. 75) вказує, що командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариства.

Аналізуючи вищезазначені дефініції слід вказати на загальні риси командитного товариства. Насамперед командитне товариство поєднує ознаки повного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки в командитному товаристві є повні учасники і вкладники. Також потрібно звернути увагу, що до командитного товариства застосовуються положення щодо унормування діяльності повного товариства, якщо інше не випливає із закону або суті відносин. Таким чином, усі основні положення щодо створення та діяльності командитного товариства базуються на положеннях щодо статусу повного товариства як у частині створення, так і подальшої діяльності. Основною особливістю цього виду господарського товариства є наявність у складі його засновників двох груп із різним правовим становищем. Першу групу складають особи, які несуть необмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства (повні учасники) та які в силу прямої вказівки ч. 7 ст. 81 ГК України мають бути зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності. Вкладники лише вносять внески до складеного капіталу та мають право на отримання дивідендів та частини майна в силу ліквідації товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦК України повними учасниками та вкладниками командитного товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, у тому числі іноземні фізичні та юридичні особи, за винятками, передбаченими законом.

Учасники з повного відповідальністю здійснюють керівництво справами товариства (визначають загальні та пріоритетні напрями діяльності, укладають договори та контракти з третіми особами, займаються розподілом прибутку та вирішують кадрові питання). До іншої групи належать вкладники – особи, які не беруть участі в управлінні справами товариства та несуть ризик втрати внесених ними вкладів до складеного капіталу.

Якщо в командитному товаристві беруть участь двоє чи більше учасників із повного відповідальністю, вони несуть додаткову солідарну відповідальність по боргах товариства (ст. 75 Закону України «Про господарські товариства»). При цьому відповідно до ч. 7 ст. 80 ГК України повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Як і в повного товариства єдиним установчим документом є засновницький договір. У засновницькому договорі командитного товариства повинні закріплюватися імена (найменування) усіх повних учасників, словосполучення «командитне товариство» або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також словосполучення «командитне товариство». У разі включення до найменування командитного товариства додається ім'я вкладника, останній стає повним учасником товариства (ч. 2 ст. 133 ЦК України).

Оскільки засновницький договір командитного товариства регламентує відносини щодо створення та подальшої діяльності командитного товариства, він має містити відомості щодо зобов'язань учасників створити повне товариство, визначити порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, а також відомості про розмір та склад складеного капіталу товариства, розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі, сукупний розмір вкладів вкладників. Слід також ураховувати положення ст. 4 та ст. 76 Закону України «Про господарські товариства» щодо вимог до засновницького договору товариства. Зокрема в засновницькому договорі має закріплюватися положення про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад повних учасників та вкладників, найменування, розмір та порядок утворення складеного капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, за якими необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації й реорганізації товариства. Законодавством також установлено, що засновницький договір командитного товариства повинен включати розмір часток кожного з учасників із повною відповідальністю, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. У засновницькому договорі стосовно вкладників зазначаються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Вкладники хоча і не є сторонами засновницького договору, проте їх формальна згода із його умовами є необхідною для заснування командитного товариства, оскільки таке товариство не може бути створене без їх участі. Вкладники повинні у явній формі висловити свою волю на участь у товаристві та взяти на себе зобов'язання щодо внесення вкладів до складеного капіталу, розмір таких вкладів не має перевищувати 50-ти відсотків. Погодження вкладників із умовами засновницького договору є необхідною ще й тому, що цей договір, стороною якого він не є, призводить до низки важливих правових наслідків для нього. Адже засновницький договір установлює порядок отримання вкладником частини прибутку товариства, а також отримання ним свого вкладу у випадку виходу із товариства, передбачає інші його права (чч. 2, 3 ст. 137 ЦК України), у разі ліквідації товариства, встановлює порядок та умови одержання вкладниками вкладів (ч. 2 ст. 139 ЦК України), крім того, засновницький договір може передбачати нерівні умови щодо розподілу прибутку (ч. 1 ст. 123 застосовується субсидіарно до командитного товариства). Такі наслідки не можуть виникати для особи, яка попередньо з ними не погодилась. Проте законодавець не визначає, яким чином має виражатися воля вкладника командитного товариства, проте поза сумнівом це має бути письмова форма.

Слід зауважити, що оскільки вкладники вступають до товариства на визначених засновницьким договором умовах, то його положення стосовно прав вкладників не можуть бути в подальшому змінені без їх згоди. Із моменту реєстрації товариства сукупність таких умов являє собою договір між товариством та кожним із вкладників, яка не може бути автоматично змінена реєстрацією змін до засновницького договору, що прийняті повними учасниками.

Стаття 134 ЦК України передбачає, що у разі залишення у командитному товаристві одного повного учасника, що сталося внаслідок виходу, виключення чи вибуття учасників із товариства, засновницький договір товариства переоформляється в одноособову заяву, підписану повним учасником. У випадку створення командитного товариства одним повним учасником, установчим документом такого товариства буде одноособова заява – меморандум. Меморандум повинен містити всі відомості, що встановлені для засновницького договору командитного товариства.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю (ст. 81 Закону «Про господарські товариства»). При цьому, порядок управління справами командитного товариства визначається за правилами щодо повних товариств.

Щодо прав та обов'язків вкладників командитного товариства їх визначено ст. 137 ЦК України та може бути деталізовано засновницьким договором. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. вкладник командитного товариства має право:

• одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);
• діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;
• переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства. Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;
• вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;
• ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;
• після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);
• передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Командитне товариство ліквідовується, окрім загальних підстав, ще й у разі вибуття усіх вкладників, але повні учасники мають право у цьому випадку перетворити його у повне товариство. У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах, установлених законодавством і засновницьким договором (меморандумом). За недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.