• .1  Підстави припинення суб'єктів господарювання. Форми реорганізації: виділення, поділ, перетворення, приєднання, злиття
• 8.2  Порядок припинення суб’єкта господарювання

.1  Підстави припинення суб'єктів господарювання. Форми реорганізації: виділення, поділ, перетворення, приєднання, злиття

Припинення суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) регламентується Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі - Закон про держреєстрацію) та іншими підзаконними актами.

Припинення суб'єкта господарювання – узагальненне поняття. До змісту поняття «припинення» входять юридичні підстави (умови), акти та процесуально-правові дії щодо припинення суб'єкта господарювання як суб'єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені господарським законодавством. Загальні підстави і форми припинення діяльності суб'єктів господарювання усіх видів визначені Господарським кодексом (ст. 59). У разі банкрутства суб'єкта підприємництва відносини припинення регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Особливі підстави і форми припинення суб'єктів господарювання окремих видів встановлені також законами про цих суб'єктів (наприклад, ст.ст. 19-22 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 87-98 Закону України «Про банки і банківську діяльність» тощо) та іншими нормативними актами (зокрема, про корпоратизацію, приватизацію та ін.).

Суб'єкт господарювання припиняється:

• за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів);
• за рішенням інших осіб-засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників;
• за рішенням суду.

Припинення за юридичними підставами може бути двох видів: добровільним і примусовим. Формами припинення суб’єкта господарювання є реорганізація та ліквідація.

Юридичними підставами добровільного припинення суб'єкта господарювання є ініціатива власника цього суб'єкта чи уповноважених ним органів або передбачені законом чи установчими документами обставини (наприклад, у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено). Мотиви ініціативи суб'єкта господарювання закон не визначає. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.

Примусово суб'єкт господарювання припиняється відповідно до судового рішення, постановленого на підставі:

• визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;
• провадження суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить установчим документам або такої, що заборонена законом;
• невідповідності мінімального розміру статутного фонду суб'єкта господарювання - юридичної особи вимогам закону.

Крім того, суб'єкт господарювання припиняється на підставі рішення господарського суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Тобто підставами для припинення суб'єкта господарської діяльності є:

1. Правонаступництво в результаті реорганізації.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого суб’єкта госпо­дарювання одного або більше нових суб’єктів господарювання. У разі реор­ганізації суб’єкта господарювання усі його права та обов’язки переходять до правонаступника (правонаступників). Загалом законодавство визначає чоти­ри правових способи реорганізації суб’єкта господарювання: злиття, приєд­нання, поділ та перетворення. З юридичної точки зору ці спо­соби розрізняються залежно від того, до якого суб’єкта права переходять всі майнові права та обов’язки підприємства, що реорганізуються.

Формами реорганізації є:

Злиття, припиняються особи «А» та «В». Злиття двох і більше суб’єктів господарювання в один означає перехід прав і обов’язків кожного з них до суб’єкта господарювання, що виник внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає новий суб’єкт господарювання, а суб’єкти господарювання, що злилися, припиняються.

 Приєднання, припиняється особа «В». Приєднання одного суб’єкта госпо­дарювання до іншого означає, що до останнього переходять права і обов’язки приєднаного суб’єкта господарювання. Новий суб’єкт господарювання вна­слідок такої реорганізації не виникає, проте суб’єкт господарювання, який приєднався, припиняється.

Рисунок 8.3   — Приєднання

 

Поділ, припиняється особа «А», створюються два нових суб’єкта господарювання «В» та «С». Поділ суб’єкта господарювання є створенням на базі одного існуючого суб’єкта господарювання двох і більше суб’єктів гос­подарювання як суб’єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна суб’єкта господарювання. Такий спосіб реорганізації передбачає за­твердження власником (уповноваженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна та відповідні права і обов’язки реорганізо­ваного суб’єкта господарювання переходять до суб’єктів господарювання, створених внаслідок поділу.

	Рисунок 8.4   — Поділ

Перетворення, суб’єкт господарювання «А» перетворюється з однієї організаційно-правової форми в іншу. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи. Перетворення суб’єкта господарювання як спосіб реоргані­зації означає перетворення однієї форми власності в іншу (наприклад, державної або комунальної в колективну або приватну) і, відповідно, зміну організаційно-правової форми суб’єкта господарювання. Такий спосіб реор­ганізації масово застосовувався в процесах корпоратизації і приватизації май­на державних підприємств. При перетворенні до суб’єкта господарювання, який щойно виник, переходять права і обов’язки колишнього суб’єкта госпо­дарювання.

	Рисунок 8.5   — Перетворення

Виділ, суб’єкт господарювання «А» продовжує свою діяльність, при цьому створюється новий суб’єкт господарювання «В». Слід зазначити, що в результаті виділу може дути створено декілька нових суб’єктів господарювання.

Рисунок 8.6   — Виділ

2. Ліквідація без правонаступництва за рішенням:

• засновників (учасників) юридичної особи;
• уповноваженого учасниками юридичної особи органу;
• суду (господарського суду);
• органу державної влади (наприклад, у разі ліквідації суб'єкта господарювання державної форми власності).

Ліквідація передбачає припинення існування суб'єкта господарювання.

Згідно зі ст. 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб’єктом господарської діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідації.

 

8.2  Порядок припинення суб’єкта господарювання

Порядок припинення суб’єктів господарювання має певні відмінності в залежності від форми припинення (реорганізації або ліквідації) та того, має припинення добровільний та примусовий характер.

Порядок припинення суб’єкта господарювання шляхом реорганізації

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Зокрема, органом, що може прийняти рішення про поділ монопольного утворення, є Антимонопольний комітет України.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання. Зокрема, таку згоду дає Антимонопольний комітет України. У антимонопольному законодавстві передбачено порядок отримання згоди органів Антимонопольного комітету України на концентраційні дії, якщо це призводить до монополізації певних ринків.

Особливістю порядку реорганізації суб’єкта господарювання є те, що виникає правонаступництво. Правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта господарювання до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим. При універсальному правоприємництві до правонаступника переходять усі права та обов'язкт того суб'єкта, якому вони належали раніше. При частковому правоприємництві - лише окремі права та обов'язки.

В цілому порядок реорганізації передбачає:

1. Прийняття рішення про реорганізацію.
2. Створення комісії з припинення суб’єкта господарювання.
3. Заявлення вимог кредиторами.
4. Задоволення або відхилення вимог кредиторів.
5. Складання передавального акту (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчого балансу (у разі поділу).
6. Проведення реєстраційних дій (державна реєстрація припинення, створення суб’єкта господарювання внаслідок реорганізації).
7. Зняття з обліку (у органах Державної фіскальної служби, Пенсійного фонду).

Рішення про реорганізацію можуть прийняти засновники суб’єкта господарювання, органи суб’єкта господарювання, суд.

Слід зазначити, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Порушення порядку складання та затвердження передавального, розпорядчого балансу є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов'язаннями, відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Порядок ліквідації суб’єкта господарювання

          Порядок ліквідації передбачає наступні етапи:

1. Прийняття рішення про ліквідацію.
2. Внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рішення про ліквідацію суб’єктів господарювання.
3. Створення ліквідаційної комісії.
4. Стягнення дебіторської заборгованості з боржників суб’єкта господарювання, що ліквідується.
5. Інвентаризація майна суб’єкта господарювання, у випадках, передбачених законом, незалежна професійна оцінка майна.
6. Проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.
7. Розрахунки з кредиторами.
8. Складання ліквідаційного балансу, забезпечення його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечення подання органам доходів і зборів.
9. Виключення суб’єкта господарювання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Якщо з позовом про ліквідацію юридичної особи звернувся орган державної влади, ліквідатором може бути призначений цей орган, якщо він наділений відповідними повноваженнями.

З позовом про ліквідацію суб’єкта господарювання до суду можуть звертатися органи фіскальної служби. Відповідно до положень Податкового кодексу України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо:припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому ст. 112 Цивільного кодексу.

Черговість передбачає:

• у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
• у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
• у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
• у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Документи, що підлягають обов'язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі.

У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

Якщо документи подаються особисто, заявник пред’являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання.

У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.

Документи в електронній формі подаються заявником через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи.

Документи в паперовій формі приймаються за описом, примірник якого в день їх надходження видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу в той спосіб, відповідно до якого були подані документи.

Направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи:

1. примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи;
2. примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи.

Для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов’язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

• заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;
• довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

• заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації;
• примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі припинення юридичної особи в результаті поділу;
• примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі припинення юридичної особи в результаті перетворення, злиття або приєднання;
• довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, - у разі припинення юридичної особи в результаті поділу, злиття або приєднання;
• документи для державної реєстрації створення юридичної особи, визначені частиною першою цієї статті, - у разі припинення юридичної особи в результаті перетворення;
• документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі припинення юридичної особи в результаті приєднання.