Корозія – це самочинний процес руйнування металів внаслідок їх фізико-хімічної взаємодії з оточуючим середовищем. За механізмом перебігу корозія поділяється на хімічну і електрохімічну.

Хімічна корозія проходить у неелектролітах чи в агресивних сухих газах при високій температурі та характеризується, по-перше, безпосереднім передаванням електронів від металу до окиснику, що міститься у зовнішньому середовищі, та, по-друге, відсутністю електричного струму. Швидкість хімічної корозії залежить як від активності самого металу, так і від активності окисника, а також від температури і природи продуктів корозії, що утворюються на поверхні металу і можуть або зберігати метал від подальшого окиснювального руйнування, або, навпаки, сприяти посиленню корозії.

Головною відмінністю електрохімічної корозії є просторове розділення анодного і катодного процесів і перенесення електронів, тобто виникнення електричного струму. Отже, утворюється корозійний гальванічний елемент, в якому функція анода належить активнішому металу (або ділянці з меншим значення електродного потенціалу), а катода – менш активному металу з більшим значенням електродного потенціалу. Саме на катодних ділянках відбувається відновлення окисника з оточуючого середовища.

Найчастіше корозія проходить або з кисневою деполяризацією, при якій на катоді поглинається і відновлюється кисень, або з водневою деполяризацією, коли у кислому середовищі на катоді відновлюються йони гідрогену і виділяється вільний водень.

Захист металів від корозії полягає у комплексі заходів, спрямованих на збереження металів від руйнування і подовження терміну їх безпечної експлуатації. Заходи боротьби з корозією поділяються на такі напрямки: методи дії на метал, методи дії на корозійне середовище та електрохімічні методи.