• 2.1. Поняття фінансових ресурсів підприємства. Основні джерела їх формування
• 2.2. Формування і рух коштів статутного капіталу державних і недержавних підприємств

Фінансові ресурси - це кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства (грошові фонди і частина коштів, використовувана в нефондовій формі).

В економічній літературі досить докладно розглянуті механізми і особливості формування фінансових ресурсів шляхом емісії акцій, облігацій, здійснення лізингових операцій, залучення банківських позик.

На будь-якому підприємстві загальна сума фінансових ресурсів складається з таких елементів:

• статутного капіталу;
• додаткового капіталу (у тому числі капітальний дохід у вигляді фонду індексації основних засобів і нематеріальних активів);
• резервного капіталу;
• централізованих коштів на фінансування капітальних вкладень;
• спеціальних фондів і цільового фінансування;
• відстроченої податкової заборгованості;
• резервів наступних виплат і платежів;
• нерозподіленого (тимчасово не використаного) прибутку у господарському обороті;
• довгострокових і короткострокових кредитів комерційних банків;
• позикових коштів від реалізації власних цінних паперів (облігацій та інших, крім акцій, тому що виторг від їх продажу враховується у статутний капітал акціонерного товариства);
• кредиторської заборгованості усіх видів, враховуючи заборгованість з бюджетних платежів, з відрахувань на соціальні заходи держави, з оплати праці, за виданими векселями, за отриманими авансами;
• інші кошти, що знаходять відображення в пасиві бухгалтерського сальдового балансу підприємства.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються у процесі утворення статутного фонду. Надалі їх інвестують у забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення і розвиток виробництва, завдяки чому підприємство одержує можливість займатися виробництвом і збутом продукції, одержувати доходи. Кошти підприємства зберігаються в касі, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

Грошові фонди - це частина коштів, що має цільову спрямованість. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, фонд розвитку виробництва, фонд соціального призначення, резервний фонд, фонд матеріального стимулювання.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. У нефондовій формі підприємства виконують фінансові зобов'язання перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками і страховими організаціями, а також одержують дотації і субсидії, спонсорські внески.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є власні і залучені кошти. До власних коштів належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток. До залучених - пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому і кредитному ринках (рис. 2.1).

Власний капітал підприємства являє собою фінансові ресурси, вкладені ним для організації і фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку і фінансової стійкості є ситуація, за якою власний капітал складає більшу частину його фінансових ресурсів.

Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину в пасивах підприємства за мінусом його зобов'язань". Таке визначення стосується лише кількісних параметрів його величини, що також підтверджується характеристикою елементів власного капіталу, наведеною в стандартах бухгалтерського обліку.

Власний капітал знаходить відображення в першому розділі пасиву бухгалтерського балансу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Структура першого розділу пасиву балансу

Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Власний капітал  Зареєстрований (пайовий) капітал	1400
Капітал у дооцінках	1405
Додатковий капітал	1410
Резервний капітал	1415
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	1420
Неоплачений капітал	1425	(             )	(             )
Вилучений капітал	1430	(             )	(             )
Усього за розділом I	1495

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і форми власності починається з формування статутного капіталу.

Статутний капітал - це виділені підприємству чи залучені ним фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на правах власності чи повного господарського ведення. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) засоби.

Рисунок 2.1 - Формування фінансових ресурсів підприємства

Порядок і джерела формування статутного капіталу залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права власності підприємств різних типів і форм закріплені чинним законодавством, зокрема Господарським кодексом України, Законом України "Про власність", іншими законами України.

Розмір статутного капіталу підприємства значною мірою визначає масштаб його виробничо-господарської діяльності. Однак не існує прямого зв'язку між розміром статутного капіталу підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів і послуг на них, тому що цей обсяг визначається ще і такими факторами, як попит, пропозиція, ціна на товари і послуги, розмір залучених банківських кредитів та інших позикових фінансових ресурсів.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, що в обов'язковому порядку подаються в органи влади під час державної реєстрації підприємства. Державні органи контролю (фінансові, податкові), а також банки постійно стежать за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був оплачений відповідним чином. Після декларації певного розміру статутного капіталу в установчих документах необхідно вжити заходів для того, щоб засоби (майно, нематеріальні активи) реально надійшли в розпорядження підприємства від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в уставному капіталі, а також від його власників.

Поряд з коштами, що надходять у розпорядження підприємства з державних джерел, від акціонерів, пайовиків та інших засновників (власників), до статутного капіталу можуть надходити цінні папери, нематеріальні активи, а також майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності).

Законодавство України передбачає мінімальний розмір статутного капіталу, нижче якого державна реєстрація підприємства не допускається. Цей мінімальний розмір не є постійним. У зв'язку з інфляційними процесами в економіці він нерідко змінюється (збільшується) у законодавчому порядку.

Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний капітал може зрости за рахунок:

• реєстрації додаткових внесків у нього (акції, паї і т.п.);
• безпосереднього приєднання до нього частини отриманого прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;
• коштів додаткового капіталу, зокрема від дооцінки (індексації) основних засобів у передбачених законодавством і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку випадках;
• зарахування у статутний капітал частини резервного капіталу.

Підприємства будь-якої форми власності мають право зменшувати свої статутні капітали, повернувши частину паїв чи акцій засновникам.

Пайовий капітал - це статутний капітал, що формується в споживчих товариствах, колективних сільськогосподарських підприємствах, кооперативах за рахунок пайових внесків.

Додатковий вкладений капітал відображає наявність і рух емісійного доходу в акціонерних товариствах, тобто різниці між продажною і номінальною вартістю випущених акцій.

Інший додатковий капітал - це фінансові ресурси, що формуються за рахунок:

• дооцінки та індексації основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів (при цьому треба мати на увазі, що при проведенні дооцінки пропорційно збільшується і сума зносу активів);
• одержання в безоплатному порядку будь-яких активів від сторонніх юридичних і фізичних осіб;
• внесків засновників і учасників понад розмір статутного капіталу при відсутності рішення про його збільшення і перереєстрацію.

Резервний капітал формується на підприємствах за рахунок чистого нерозподіленого прибутку на умовах, зафіксованих в установчих документах. Ці кошти використовуються в тому випадку, якщо необхідні витрати не окупаються наявним нерозподіленим прибутком (наприклад, на виплату дивідендів за привілейованими акціями), а також на покриття різниці між номінальною і продажною ціною випущених акцій. За рахунок резервного капіталу підприємство може покрити збитки від своєї господарської діяльності, а також збільшити статутний капітал.

Нерозподілений прибуток - це залишок отриманого підприємством прибутку, не витраченого за відповідними напрямками на дату складання звіту.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (акціонерів, учасників) господарського товариства будь-якого типу за внесками у статутний капітал. Ця сума розраховується при визначенні підсумку власного капіталу; її динаміка характеризує покриття статутного капіталу підприємства реальними фінансовими ресурсами, що надійшли від власників.

Вилучений капітал - це елемент власного капіталу, що формується при зменшенні господарським товариством свого статутного капіталу і містить у собі собівартість акцій власної емісії чи паїв, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Порядок формування і динаміка коштів статутного капіталу, а також порядок їх використання як джерела виконання фінансових зобов'язань юридичних осіб перед власниками (враховуючи акціонерів, пайовиків, інших учасників) і кредиторами, залежать від форми власності підприємства і його організаційно-правової форми.

Статутний капітал державного підприємства, що знаходиться в загальнодержавній чи комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, безкоштовно виділених державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарського ведення. Чинним законодавством України встановлено, що при здійсненні права повного господарського ведення підприємство володіє, користується і розпоряджається цими ресурсами, робить відносно них будь-які дії, що не суперечать законодавству і цілям діяльності підприємства.

Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому. Якщо мова йде про створення нового підприємства, то статутний капітал розраховується на основі кошторисної вартості будівництва, вартості необхідного технологічного устаткування, а також розміру мінімальних нормативних запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які купуються, палива, тари, інших виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів.

Трудовому колективу державного підприємства може бути передане готове діюче підприємство. У такому випадку статутний капітал відображає вартість вкладених коштів в устаткування, будинки, споруди, запаси і витрати виробництва.

У будь-якому випадку джерелом формування статутного капіталу державних підприємств є кошти, що належать державі. Вони виділяються з державного бюджету чи за рахунок інших державних підприємств у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів за розпорядженням державного органа, що виконує функції з управління державним майном (міністерства і відомства України).

У сучасних умовах державні підприємства, як правило, нарощують свій статутний капітал за рахунок власних нагромаджень (прибутку). Частина чистого прибутку направляється на розвиток виробництва в порядку його реінвестування на придбання нового обладнання, на будівництво і спорудження, на реконструкцію та інші форми поліпшення матеріально-технічної бази, а також на удосконалення технології виробництва, освоєння нових виробів, поліпшення їх якості. Усі підприємства самостійно приймають рішення про розподіл чистого прибутку на будь-які цілі, у тому числі на збільшення статутного капіталу за допомогою реінвестування.

Частина прибутку може спрямовуватися в статутний капітал на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає в підприємства у зв'язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежать від росту обсягів виробництва товарів і послуг.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство формує свій статутний капітал за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи купівлі-продажу на фондовій біржі (публічне акціонерне товариство), або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права поширення через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржі (приватне акціонерне товариство). Таким чином, у приватному акціонерному товаристві 100% статутного капіталу належить його засновникам.

Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства.

Законом детально регламентований порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства на стадії його заснування. Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. У разі заснування акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами або майном, майновими і немайновими правами, що мають оцінку, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів). При цьому ціна майна, що вноситься засновниками акціонерного товариства в рахунок оплати акцій товариства, повинна відповідати ринковій вартості цього майна, визначеній відповідно до Закону.

Кожний засновник акціонерного товариства повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У разі неоплати (неповної оплати) вартості придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій акціонерне товариство вважається не заснованим. До оплати 50 відсотків статутного капіталу товариство не має права здійснювати операції, не пов'язані з його заснуванням.

До реєстрації звіту про результати розміщення акцій засновник має всі права, що засвідчуються акціями, крім права їх відчужувати та обтяжувати зобов'язаннями.

Документ, що засвідчує право власності засновника акціонерного товариства на акції, видається йому після повної оплати вартості таких акцій протягом 10 робочих днів із дати отримання товариством свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій.

За невиконання даного зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність.

Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутний капітал із внесків учасників. Ці внески, оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі, причому в товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов'язаннями товариства.

У товариствах з додатковою відповідальністю та у повних товариствах учасники відповідають по боргах підприємства сумою внесків у статутний капітал. У випадку недостатності суми статутного капіталу, для покриття всіх боргів товариства додатково залучається майно, що належить кожному учаснику (пропорційно до їх внесків у статутний капітал - у товариствах з додатковою відповідальністю, солідарно усім своїм майном - у повних товариствах).

Командитне товариство - це об'єднання, у якому учасники формують статутний капітал на основах повного товариства, а вкладники відповідають за зобов'язаннями товариства лише у межах свого внеску в його статутний капітал.

Законом передбачено, що протягом одного року з дня проголошення і реєстрації розміру статутного капіталу він повинен бути оплачений цілком. У разі несплати чи не повної оплати акціонером своїх акцій у встановлений термін настає його майнова відповідальність перед товариством у вигляді штрафу, що стягується залежно від терміну затримки і суми платежу.

Зростання обсягів виробництва товарів і послуг вимагає збільшення статутного капіталу господарського товариства. Рішення про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства мають право приймати лише за умови повної оплати раніше випущених акцій за вартістю, не нижче номінальної; іншого господарського товариства - лише за умови повного внесення у статутний капітал своїх внесків усіма його учасниками.

Акціонерне товариство може збільшувати свій статутний капітал за рахунок:

• додаткового випуску акцій (при цьому не допускається випуск акцій на покриття збитків від господарської діяльності акціонерного товариства);
• збільшення номінальної вартості акцій;
• спрямування прибутку на приріст статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій (у такому випадку воно може замінити усі раніше випущені акції на нові).

Статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій.

Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством, діє лише у процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства без залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності викуплених товариством акцій не допускається.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства для покриття збитків не допускається.

Обов'язковою умовою збільшення статутного капіталу акціонерним товариством є відповідність розміру статутного капіталу після його збільшення встановленому Законом мінімальному розміру статутного капіталу на дату реєстрації змін до статуту товариства.

Статутний капітал акціонерного товариства може бути зменшений за рахунок викупу і погашення (анулювання) раніше випущених акцій. Товариство платить зі свого рахунку в банку чи готівкою з каси гроші акціонерам, вилучає акції і на їх суму зменшує статутний капітал. При цьому законом гарантується відшкодування власникам акцій збитків, пов'язаних із зменшенням статутного капіталу, а суперечки між акціонерами і підприємством з цього приводу вирішуються господарськими судами.

Якщо акціонерне товариство має страховий капітал у достатньому розмірі, то викуп акцій може бути здійснений за рахунок нього.

Законодавство України забороняє господарським товариствам (акціонерним товариствам і ін.) зменшувати статутний капітал, якщо проти цього заперечують їх кредитори. І це природно, тому що зменшення статутного капіталу погіршує фінансовий стан і платоспроможність підприємства, що, у свою чергу, знижує ймовірність оплати підприємством своїх боргів (перед банками, постачальниками та ін.).