• 3.1. Класифікація зобов'язань підприємств. Необхідність і сутність кредитування підприємств. Види кредитів
• 3.2. Банківське кредитування підприємств
• 3.3. Небанківське кредитування підприємств

У процесі своєї діяльності підприємство, крім власних коштів, користується позиковим капіталом, який залучається на умовах платності, зворотності та терміновості. При цьому у підприємства виникають зобов'язання перед його кредиторами. Залежно від терміну погашення зобов'язання поділяються на поточні та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" зобов'я­зання класифікується як поточне, якщо воно буде погашене про­тягом операційного циклу підприємства або 12 місяців, почина­ючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання є довгостроковими.

До поточних зобов'язань звичайно належать: заборгова­ність за розрахунками з бюджетом по податках та інших платежах; кредиторська заборгованість постачальникам за отримані від них товари, роботи, послуги; заборгованість з опла­ти праці; заборгованість зі страхування; авансові платежі замов­ників; короткострокові кредити банку; нараховані до сплати ди­віденди, відсотки тощо. Зобов'язання підприємства відображаються у розділах II та ІІІ його балансу.

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного залучення різноманітних форм кредитів. З економічної точки зору, кредит - це форма позичкового капіталу (у грошовій чи товарній формі), що надається на умовах платності, зворотності, терміновості та обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його одержує.

Необхідність кредитування підприємства визначається багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами.

До об'єктивних факторів належать:

• галузева належність підприємства;
• характер виробничого процесу;
• сезонність виробництва.

До суб'єктивних факторів належать:

• рівень організації виробництва;
• рівень організації збуту і постачання.

Кредиторами підприємств можуть бути:

• банки і спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити);
• підприємства (комерційний кредит);
• держава (державний кредит, що надається уповноваженими банками);
• міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній уповноваженими банками).

Банківський і державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі; лізинговий і комерційний - у товарній. Банківський і державний кредити погашаються у грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно у грошовій формі. У період становлення ринкових відносин стала можлива його оплата як у товарній, так і в змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися у грошовій, товарній і змішаній формах.

За термінами надання розрізняють короткострокові, середньострокові і довгострокові кредити.

У даний час найбільш поширеним видом кредиту є банківський. При такому кредитуванні підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Підприємство може одержати різноманітні види кредитів і послуг кредитного характеру (рис. 3.2).

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємству кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутного фонду банку, на внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Підприємство може одержувати в банку кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредиту в іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинне мати відповідний дозвіл Національного банку України.

Рисунок 3.2 - Банківське обслуговування підприємства

Терміновий кредит - це кредит, що надається цілком і негайно після укладання кредитної угоди. Погашається він періодичними внесками чи одноразовим платежем наприкінці терміну.

Кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом визначеного періоду часу в розмірах, що не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

Підприємству в комерційному банку може відкриватися спеціальний позичковий рахунок - контокорент (італ. conto corrente - поточний рахунок) - єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображається, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі за дорученням підприємства, з іншого - кошти, що надходять на користь підприємства (виторг від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження). Контокорент - це об'єднання позикового рахунку з поточним; він може мати дебетове і кредитове сальдо.

Грошові зобов'язання, що має підприємство, можуть у певний час перевищувати його фінансові можливості. У зв'язку з цим виникає потреба в одержанні контокорентного кредиту.

Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком чи виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають «овердрафтом».

Овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку у межах заздалегідь обумовленої суми шляхом поповнення його рахунку.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - це короткостроковий кредит, наданий пред'явнику векселів банківською установою, шляхом їх обліку (скупки) до настання терміну виконання зобов'язань за ними і платежу пред'явнику номінальної вартості векселя за мінусом дисконту.

Переваги такого кредиту для підприємства:

• гарантія того, що кредити, надані підприємством, можуть бути рефінансовані в банку за вигідною процентною ставкою;
• у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселями банки не вимагають додаткових гарантій від підприємств;
• такий кредит поліпшує ліквідність суб'єкта господарювання.

До кредитно-гарантійних послуг, що банки надають підприємствам, відносять:

• акцептний кредит;
• авальний кредит.

Акцептний кредит - це позика, що передбачає акцептування банком інкасованої тратти підприємства-позичальника при своєчасному наданні підприємством у розпорядження банку векселів до оплати.

Авальний кредит - це позика, при якій банк бере на себе відповідальність із зобов'язань підприємства у вигляді доручення чи гарантії. Як і у випадку акцептного кредиту, підприємство-одержувач платежу отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник опротестовує вексель у зв'язку з його несплатою, банк-аваліст погашає всю суму векселя за платника.

Принципова різниця між авальним і акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. При наданні авального кредиту без розгляду його як вексельного доручення банк несе тільки субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто до нього можуть бути висунуті вимоги тільки у зв'язку з невиконанням їх підприємством. При акцептному кредиті банк несе солідарну відповідальність, і на вибір кредитора можуть бути пред'явлені вимоги як до підприємства, так і до банку.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг - система фінансування, при якій підприємство-постачальник товарів «переуступає» короткострокові вимоги за торговими операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнта; страхування його від кредитного ризику.

Умови і порядок одержання банківського кредиту

Процедура одержання кредиту підприємством представлена на рисунку 3.4.

Рисунок 3.4 - Структурно-логічна схема оформлення кредитної угоди

Порядок погашення банківського кредиту підприємством

Умови погашення кредиту істотно впливають на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Порядок погашення кредиту - це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають цілком після закінчення терміну кредитної угоди чи поступово, частинами. Відсотки нараховуються на суму непогашеного кредиту.

Можуть бути й інші способи погашення, які зазначаються у кре­дитному договорі (наприклад, надання підприємству пільгового пе­ріоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту).

3.3. Небанківське кредитування підприємств

Кругообіг коштів підприємства в процесі виробництва продукції, послуг та інших видів комерційної діяльності часто супроводжується тимчасовою нестачею фінансових ресурсів - покупець продукції з різних причин не може вчасно розрахуватися з постачальником. У такому випадку виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит - це відповідна кредитна угода між двома підприємствами - продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов'язання позичальника щодо кредитора.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

• у ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, які пов'язані з виробництвом чи реалізацією товарів і послуг;
• надається тільки в товарній формі;
• позиковий капітал інтегрується з промисловим чи торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності.

Лізингове кредитування підприємств

Відповідно до закону України "Про фінансовий лізинг" лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В економічному розумінні лізинг - це кредит, що надається у товарній формі лізингодавцем лізингоотримувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника - лізингоотримувач.

Згідно із законодавством лізинг може набути таких видів і форм:

1. фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості, та лізингоодержувач зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
2. оперативний лізинг - це договір лізингу, за яким суб'єкт одержує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу;
3. зворотний лізинг - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг;
4. пайовий лізинг - це здійснення лізингу його суб'єктами на підставі висновку багатостороннього договору і залучення одного чи декількох кредиторів, що беруть участь у здійсненні лізингу за допомогою інвестування своїх коштів. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості придбаного для лізингу майна;
5. міжнародний лізинг - це договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.