Результатом діяльності підприємства є прибуток. Прибуток є перевищенням доходу над витратами. Зворотне положення називається збитком. З економічної точки зору прибуток - різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду.

Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошову виручку. Проте це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто із собівартістю продукції.

Відповідно до Господарського Кодексу України та Податкового Кодексу України прибуток визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Підприємство одержує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, а прибуток відсутній; якщо витрати перевищують виручку, то підприємство одержує збиток, тобто негативний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство.

Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток - це і частина додаткової вартості продукту, що реалізує підприємство, яка залишається після покриття витрат виробництва. Виділення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому вираженні як собівартість продукції.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це перш за все виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їх успішного розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, вироблена і реалізована, готова до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена в створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на її формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва і розподілу валового внутрішнього продукту.

Разом з тим прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток показує її результати і враховує вплив багатьох чинників. Існують особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їх діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, який відображається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутку (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Класифікація основних видів прибутку

Прибуток класифікується за декількома ознаками, основними з яких є:

• джерела формування;
• види діяльності;
• склад елементів, що формують прибуток.

Класифікація основних видів прибутку подана на рис. 5.1.

Рисунок 5.1 - Класифікація прибутку

Відповідно до наведеної класифікації розглянемо основні види прибутку.

Отримання валового прибутку було пов'язано з кількома напрямами діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу у складі валового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного митного збору, митних зборів, а також витрат, які враховувалися у собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства існують деякі особливості формування цього прибутку, методики її розрахунку.

По-друге, це діяльність, яка не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. При цьому підприємство одержує прибуток від іншої реалізації.

По-третє, це діяльність, пов'язана із здійсненням фінансових інвестицій. Як наслідок підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладення коштів до статутних фондів інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків із державних цінних паперів, облігацій підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага у валовому прибутку має тенденцію до зростання, яке обумовлене розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг цього прибутку впливають обсяги фінансових інвестицій, їх напрям і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що прибуток, одержаний від володіння корпоративними правами і державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційного прибутку і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

Порядок визначення доходів та їх склад

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до П(С)БО 15 "Дохід".

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в ПСБО 15, застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

• сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.
• сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
• сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).
• сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).
• сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.
• надходження, що належать іншим особам.
• надходження від первинного розміщення цінних паперів.
• сума балансової вартості валюти.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

• дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
• інші операційні доходи;
• фінансові доходи;
• інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Склад витрат

Відповідно до П(С)БО -16 "Витрати". Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.
• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
• погашення одержаних позик.
• інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).
• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
• балансова вартість валюти.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).
• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.
• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
• витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).
• витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.
• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).
• витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.
• інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

• загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);
• витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);
• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
• витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);
• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;
• витрати на врегулювання спорів у судових органах;
• податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов'язані з купівлею-продажем валюти;
• інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг):

• витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;
• витрати на ремонт тари;
• оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;
• витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);
• витрати на передпродажну підготовку товарів;
• витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;
• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
• витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;
• витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;
• витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;
• витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;
• інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

До інших операційних витрат включаються:

• витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи";
• собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;
• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
• втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);
• втрати від знецінення запасів;
• нестачі й втрати від псування цінностей;
• визнані штрафи, пеня, неустойка;
• витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
• інші витрати операційної діяльності.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

• матеріальні затрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

• сировини й основних матеріалів;
• купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
• палива й енергії;
• будівельних матеріалів;
• запасних частин;
• тари й тарних матеріалів;
• допоміжних та інших матеріалів.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат "Матеріальні затрати".

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених раніше, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

 До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);
• втрати від зменшення корисності необоротних активів;
• втрати від безоплатної передачі необоротних активів;
• втрати від неопераційних курсових різниць;
• сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;
• витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);
• залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;
• інші витрати діяльності.

Амортизаційні відрахування.

Під  терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизації підлягають:

• витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
• витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;
• витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;
• витрати на капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;
• капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об’єкта інвестування за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об’єкту;

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

• утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;
• ліквідацію основних засобів;

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

• витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
• витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
• витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;
• вартість гудвілу;
• витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів.

Таблиця 5.1 – Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 – земельні ділянки	-
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	15
група 3 – будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 – машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж,  телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 – транспортні засоби	5
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 – тварини	6
група 8 – багаторічні насадження	10
група 9 –  інші основні засоби	12
група 10 – бібліотечні фонди	-
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 – природні ресурси	-
група 14  – інвентарна тара	6
група 15 – предмети прокату	5
група 16 – довгострокові біологічні активи	7

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється із застосуванням норм Податкового Кодексу:

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в таблиці 5.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

• очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
• фізичний та моральний знос, що передбачається;
• правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Методи нарахування амортизації

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

1. прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;
2. зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;
3. прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.
4. кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
5. виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

На основні засоби груп 1  та 13 амортизація не нараховується.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Нарахування амортизації  в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Визначення вартості об’єктів амортизації

Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів. Амортизація об’єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції,  модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об’єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об’єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Сума витрат, що пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Підприємства всіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизується, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

• Кі = [I(а-1) - 10]:100,
• де І(а-1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Збільшення вартості об’єктів основних засобів, що амортизується,  здійснюється станом на кінець року (дату балансу) за результатами якого проводиться переоцінка та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.

Ставка податку

Прибуток  платників  податку,  включаючи  підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою:

• 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;
• 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;
• 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;
• 1 січня 2014 року - 18 відсотків.

Відображення прибутку у фінансовій звітності підприємства

Інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства відображається у Звіті про фінансові результати. Тобто в звіті розраховується чистий прибуток, одержаний підприємством. Форма першої частини Звіту про фінансові результати наведена в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Форма першої частини Звіту про фінансові результати

Стаття	Код рядка	За звітний період	За аналогічний період    попереднього року
1	2	3	4
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	2000
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	2050	(                    )	(                   )
Валовий:        прибуток	2090
збиток	2095	(                    )	(                   )
Інші операційні доходи	2120
Адміністративні витрати	2130	(                    )	(                   )
Витрати на збут	2150	(                    )	(                   )
Інші операційні витрати	2180	(                    )	(                   )
Фінансовий результат від операційної діяльності:        прибуток	2190
збиток	2195	(                    )	(                   )
Дохід від участі в капіталі	2200
Інші фінансові доходи	2220
Інші доходи	2240
Фінансові витрати	2250	(                    )	(                    )
Втрати від участі в капіталі	2255	(                    )	(                    )
Інші витрати	2270	(                    )	(                    )
Фінансовий результат до оподаткування: прибуток	2290
збиток	2295	(                    )	(                    )
Витрати (дохід) з податку на прибуток	2300
Прибуток (збиток) від  припиненої діяльності після оподаткування	2305
Чистий фінансовий результат:        прибуток	2350
збиток	2355	(                    )	(                    )

 

 

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідні для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

У виробничій сфері є особливості при розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг будуть особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери може бути використано три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, які виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.
2. Собівартість одиниці продукції.
3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Приклад 1

Підприємство планує реалізувати 400 виробів. Собівартість одного виробу 12 грн. Ціна виробу – 15 грн.

1-й варіант розрахунку. Прибуток від реалізації одного виробу  3 грн (15 грн – 12 грн). Прибуток від реалізації всіх виробів 1200 грн (400 * 3 грн.).

2-й варіант розрахунку. Обсяг реалізації всіх виробів 6000 грн (400 * 15 грн).   Собівартість   реалізованих   виробів   4800   грн  (400 * 12 грн). Прибуток від реалізації виробів 1200 грн (6000 грн - 4800 грн).

Цей метод розрахунку застосовується до відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але вельми трудомісткий, якщо реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих чинників.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватися по підприємству в цілому при розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати і реалізацію продукції за попередній період, а також очікуваних змін, які прогнозуються в наступному періоді.

Приклад 2

Витрати на 1 грн продукції, яка реалізується у звітному періоді, - 82 к. (розраховується діленням собівартості продукції на обсяг реалізації в оптових цінах). Планується зниження витрат на 1 грн продукції, яка буде реалізована, на 2 к. Обсяг реалізації продукції в періоді, який планується, в оптових цінах - 1100 тис. грн.

1-й варіант розрахунку. Витрати, які плануються на 1 грн реалізованої продукції, - 80 к. (82 к. - 2 к.). Собівартість продукції, яка буде реалізована в плановому періоді, - 880 тис. грн (1100 * 0,80). Прибуток   від  реалізації  продукції  у  плановому  періоді  -  220  тис.  грн     (1100 тис. грн - 880 тис. грн).

2-й варіант розрахунку. Витрати, які плануються на 1 грн реалізованої продукції, - 80 к. (82 к. - 2 к.). Прибуток на 1 грн продукції, яка буде реалізована в плановому періоді, - 20 к. (100 к. - 80 к.). Прибуток від реалізації продукції у плановому періоді 220 тис. грн (1100 * 0,20).

Цей метод розрахунку також не дає можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає можливість визначити не тільки загальну суму прибутку, а і вплив на його зміну окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту і якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, яка вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, яка не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

1. визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
2. порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, який передував плановому;
3. виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією у плановому періоді;
4. розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції у періоді, який передував плановому. За його розрахунком здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутків з урахуванням чинників, які на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, який планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точності розрахунку базового прибутку залежить точність всіх подальших розрахунків.

Приклад 3

Прибуток періоду, який передує плановому, склав 30000 грн. Собівартість продукції 150000 грн. Собівартість порівнянної продукції в планованому періоді - 160000 грн. Зниження собівартості продукції в планованому  періоді - 1%. Необхідно проаналізувати зміни прибутку в плановому періоді.

Базова рентабельність визначається діленням базового прибутку (30000 грн) на очікувану собівартість продукції за період, який передує плановому (150000 грн). Базова рентабельність становитиме 20% (30000 / 150000 * 100%).

Тоді собівартість порівнянної продукції у плановому періоді, виходячи з собівартості попереднього періоду, дорівнюватиме   158400 грн (160000 * (100% - 1%) / 100%). Прибуток від зниження собівартості порівнянної продукції в періоді, який планується, дорівнюватиме 1600 грн (160000 грн - 158400 грн).

Прибуток від випуску (реалізації) порівнянної продукції в періоді, який планується, виходячи з рівня базової рентабельності, становититиме 31680 грн (158400 грн * (20% : 100%).

Різниця 1680 грн (31680 грн - 30000 грн) - це збільшення прибутку від випуску (реалізації) порівнянної продукції в періоді, що планується, унаслідок впливу такого чинника, як збільшення обсягу випуску продукції.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

З розглянутих методів розрахунку прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності та галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн продукції, то методологія і окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку визначення фінансових результатів від операційної діяльності підприємства в цілому можна здійснити за такою схемою (тис. грн).

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	6300
2. Відрахування з доходу:
• податок на додану вартість	1050
• акцизний збір	320
• рентні платежі	-
• інші відрахування	250
3. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)	4680
4. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	3000
5. Валовий прибуток (збиток) (3 - 4)	1680
6. Інші операційні доходи
7. Адміністративні витрати	950
8. Витрати на збут	220
9. Інші операційні витрати	660
10. Фінансові результати (прибуток) від операційної діяльності (5 + 6 - 7 - 8 - 9)	1090

Абсолютна сума прибутку, одержана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Проте вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку одержить підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої роботи, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно порівняти із здійсненими витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, які використовуються в розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості і визначення прибутку, який береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. В широкому найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість, або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) або окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Проте її не можна ототожнювати з абсолютною сумою одержаного прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, яка вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, які приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Розрахунок рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за винятком матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції у цінах виробника (вартість за вирахуванням непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, що можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капітал). Більш детально показники рентабельності розглянуті в темі 6 даного конспекту лекцій.

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, які входять до відповідної галузі економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній малорентабельних і збиткових підприємств.

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Одержаний підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку до державного бюджету. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Етапи розподілу прибутку. Отже, одержаний підприємством прибуток є об'єктом розподілу. В розподілі прибутку можна виділити два етапи (рис. 5.2).

Рисунок  5.2 - Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу будь-який з учасників одержує свою частину прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має велике значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне із принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного рішення якої залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом декількох чинників. Велике значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, які платяться за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, в порядку надання податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Отримання і сплата штрафів тепер враховуються при визначенні прибутку від іншої операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку. Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг його чистого прибутку, як це мало місце раніше.

Відповідно до прийнятих положень (стандартів) бухгалтерського обліку не передбачені формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрями використання.