Результатом діяльності підприємства є прибуток. Прибуток є перевищенням доходу над витратами. Зворотне положення називається збитком. З економічної точки зору прибуток - різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду.

Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошову виручку. Проте це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто із собівартістю продукції.

Відповідно до Господарського Кодексу України та Податкового Кодексу України прибуток визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Підприємство одержує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виручка дорівнює собівартості, то вдалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, а прибуток відсутній; якщо витрати перевищують виручку, то підприємство одержує збиток, тобто негативний фінансовий результат, що ставить його в складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство.

Класифікація основних видів прибутку

Прибуток класифікується за декількома ознаками, основними з яких є:

• джерела формування;
• види діяльності;
• склад елементів, що формують прибуток.

Класифікація основних видів прибутку подана на рис. 5.1.

Рисунок 5.1 - Класифікація прибутку

Порядок визначення доходів та їх склад

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до Податкового Кодексу.

Амортизаційні відрахування.

Під  терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Амортизації підлягають:

• витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
• витрати на самостійне виготовлення основних засобів вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних засобів;
• витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року;
• витрати на капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;
• капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об’єкта інвестування за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об’єкту;

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат за звітний період витрати платника податку на:

• утримання основних засобів, що знаходяться на консервації;
• ліквідацію основних засобів;

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

• витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
• витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
• витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;
• вартість гудвілу;
• витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Визначення вартості об’єктів амортизації

Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів. Амортизація об’єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції,  модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об’єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Ставка податку

Прибуток  платників  податку,  включаючи  підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою:

• 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;
• 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;
• 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;
• з 1 січня 2014 року - 18 відсотків.

Відображення прибутку у фінансовій звітності підприємства

Інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства відображається у Звіті про фінансові результати. Тобто в звіті розраховується чистий прибуток, одержаний підприємством.

Для більш повної оцінки результатів діяльності підприємства фінансові показники в звіті визначаються і відображаються в розрізі звичайної діяльності і надзвичайних подій. Цей звіт дає можливість користувачам оцінити ділову активність підприємства і його фінансову привабливість. Розмежування показників за видами діяльності дозволяє оцінити прибутковість кожного напряму діяльності і ухвалити рішення про пріоритетність того або іншого напряму.

Таким чином, у першому розділі Звіту про фінансові результати відображається сума доходів і витрат від усіх видів діяльності підприємства і визначається чистий прибуток або збиток звітного періоду.

У другому розділі розкривається інформація про операційні витрати підприємства, понесені в процесі діяльності протягом звітного періоду.

Розділ 3 "Розрахунок показників прибутковості акцій" звіту заповнюється виключно акціонерними товариствами, прості акції або потенційно прості акції яких продаються і купуються на фондових біржах, а також товариствами, які випускають такі акції. 

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідні для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

У виробничій сфері є особливості при розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг будуть особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери може бути використано три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Абсолютна сума прибутку, одержана підприємством, у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Проте вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку одержить підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої роботи, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно порівняти із здійсненими витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, які використовуються в розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення авансованої вартості і визначення прибутку, який береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. В широкому найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість, або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) або окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Проте її не можна ототожнювати з абсолютною сумою одержаного прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, яка вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, які приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Одержаний підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку до державного бюджету. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. У результаті розподілу будь-який з учасників одержує свою частину прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має велике значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне із принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного рішення якої залежить розвиток економіки в цілому.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.