• 7.1. Сутність і основи організації оборотних активів
• 7.2. Визначення потреби в оборотних коштах
• 7.3. Показники стану і ефективності використання оборотних коштів

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення і реалізації продукції здійснюється у процесі поєднання засобів праці, предметів праці і самої праці. Саме предмети праці і є оборотними активами, які на відміну від основних виробничих фондів споживаються в одному виробничому циклі, і їх вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.

Відповідно до П(С)БО оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу.

Крім поняття "оборотні активи", в економічній теорії використовуються поняття "оборотні кошти" і "оборотний капітал".

Оборотні кошти - грошові кошти, авансовані у виробничі фонди та фонди обігу, які постійно перебувають у кругообігу з метою безперервного забезпечення процесу виробництва та реа­лізації продукції.

Оборотний капітал - частина продуктивного капіталу, яка переносить вартість на знову створений продукт повністю і пове­ртається до виробника у грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу.

Складові оборотного капіталу: запаси, незавершене виро­бництво, готова продукція на складі, дебіторська заборгованість, грошові активи. Фрагмент балансу, що містить оборотний капітал наведено, в таблиці 7.1.

 

Оборотні активи підприємницьких структур знаходяться в постійному русі, обслуговуючи всі стадії виробничого процесу. Традиційно серед них виділяють грошову (Г), виробничу (В) і товарну (Т'). Кругообіг оборотних активів можна виразити формулою

• Г - Т … В … Т' - Г'(7.1)

 

Таблиця 7.1 - Відображення оборотних активів у балансі підприємства (форма 1)

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
II. Оборотні активи  Запаси	1100
Поточні біологічні активи	1110
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги	1125
Дебіторська заборгованість за розрахунками: за виданими авансами	1130
з бюджетом	1135
у тому числі з податку на прибуток	1136
Інша поточна дебіторська заборгованість	1155
Поточні фінансові інвестиції	1160
Гроші та їх еквіваленти	1165
Витрати майбутніх періодів	1170
Інші оборотні активи	1190
Усього за розділом II	1195

 

Кругообіг оборотних активів охоплює період часу, впродовж якого засоби, авансовані для виробництва і обігу, проходять всі стадії кругообігу і повертаються до початкового вигляду, тобто набувають грошової форми в результаті одержаної виручки від реалізації продукції.

Структура оборотних коштів - це пропорції розподілу ре­сурсів між окремими елементами поточних активів, від­ображає специфіку операційного циклу. Вона показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів і довго­строкових кредитів, а яка - за рахунок позикових, враховуючи короткострокові кредити банків.

Операційний цикл - інтервал часу, протягом якого поточні активи підприємства роблять повний оборот від придбання запа­сів для здійснення діяльності до отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції.

Величина і структура власних оборотних коштів може відо­бражати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших факторів.

Фінансовий цикл - часовий інтервал, протягом якого одно­разовий оборот роблять власні оборотні кошти. У тих випадках, коли власні оборотні кошти мають від'ємне значення, поняття фінансового циклу не існує. Фінансовий цикл починається з моменту оплати постача­льникам визначених матеріалів (погашення кредиторської заборгованості), закінчується в момент одержання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості).

Для аналізу оборотних коштів необхідно не тільки розгля­нути співвідношення тривалості операційного і фінансового цик­лів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини, незавершеного виробництва, готової продук­ції, дебіторської і кредиторської заборгованості).

Виробничий цикл - починається з моменту надходження ма­теріалів на склад підприємства, закінчується в момент від­вантаження покупцеві продукції, що була виготовлена з даних матеріалів.

Для оцінки тривалості циклів використовуються показники оборотності (період обороту в днях) (рис. 7.1).

Рисунок 7.1 - Взаємозв'язок виробничого і фінансового циклів підприємства

Загальна тривалість і структура операційного і фінансового циклів пов'язані зі специфікою роботи підприємства, зокрема з технологічними особливостями і сформованими традиціями в роботі з постачальниками і споживачами, але також можуть від­бивати і недоліки в управлінні поточними активами.

7.2. Визначення потреби в оборотних коштах

Залежно від методів планування оборотні активи діляться на нормовані і ненормовані. До нормованих оборотних активів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів, в залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні активи вміщують дебіторську заборгованість, векселі одержані, грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох чинників, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

• умови забезпечення підприємства товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, терміни поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань товарних цінностей, форми розрахунків за матеріальними цінностями;
• організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура продукції;
• умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків з відвантаженої продукції.

У разі заниженого розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні і виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва і прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотних коштів приводить до накопичення надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розроблення норм на тривалий період дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках або гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей;
2. встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи з кошторису витрат на виробництво;
3. визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому виразі проводиться множенням одноденних витрат у грошовому виразі на відповідну норму запасу в днях;
4. розрахунок сукупного нормативу або загальної потреби в оборотних коштах на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів по окремих статтях;
5. завершальний етап нормування - визначення норм і нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності і виготовляється продукція.

Найбільш трудомістким і складним є розроблення норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом декількох років, якщо істотно не змінюються умови виробництва, постачання і збуту, розрахунків.

На сьогодні підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993 року №279 «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств і організацій і джерела їх покриття» Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів встановлений Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей.

Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали і покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається за формулою (7.2):

• H = О * N, (7.2)
•  
• де Н - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн;
• О - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тис. грн;
• N - норма оборотних коштів, днів.

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і придбаних напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року без відрахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за номенклатурою сировини, яка споживається, матеріалів і покупних напівфабрикатів розраховується діленням суми їх витрат в IV кварталі планового року на 90.

Норма оборотних коштів щодо сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів вміщує такі елементи: транспортний запас; час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

Незавершене виробництво - один із найважливіших напрямів авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом вважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу від моменту першої операції і до здавання готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається за формулою

• Н = В * Д * Кзв, (7.3)
• де В - одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн;
• Д - тривалість виробничого циклу, днів;
• Кзв - коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Одноденні витрати розраховуються діленням витрат на випуск валової продукції (за виробничою собівартістю) в IV кварталі планового року на 90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт і інших планових нормативів виробництва.

Розрахунок коефіцієнта зростання витрат залежить від розподілу витрат протягом виробничого циклу. При рівномірному розподілі витрат коефіцієнт зростання витрат К визначається за формулою

• , (7.4)
• де А - витрати, здійснювані одноразово на початку виробничого циклу;
• Б - подальші витрати, що враховуються в собівартість продукції.

До одноразових витрат належать витрати сировини, матеріалів, які надходять у виробництво з самого початку виробничого циклу.

До подальших витрат відносять всі інші витрати - заробітну платню, амортизаційні відрахування, електроенергію і т.п.

Витрати майбутніх періодів враховують виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, які переноситимуться на собівартість продукції, що випускається в наступні періоди. До них належать витрати, пов'язані з підготовкою нових виробництв і нових видів продукції, якщо вони не фінансуються з фонду розвитку виробництва, витрати, пов'язані з проведенням гірських розробок, гірсько-підготовчих, відкриваючих та інших робіт.

Норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів визначається за формулою

• , (7.5)
• де Н - норматив оборотних коштів на витрати майбутніх періодів;
• С_о - сума коштів, які вкладені в ці витрати на початок планового періоду, за відрахуванням одержаних банківських кредитів;
• Р_п - витрати, які проводяться в плановому році, передбачені відповідними кошторисами;
• Р_В - витрати, які враховуються в собівартість продукції планового року і передбачені кошторисом виробництва.

Витрати на освоєння виробництва нових видів продукції включаються в розрахунок потреби в оборотних коштах на витрати майбутніх періодів на основі розроблених підприємством кошторисів для кожного виробу, який підлягає освоєнню. Ці витрати визначаються на весь період освоєння з діленням за роками, а також на плановий рік за кварталами.

Розрахунок нормативу оборотних коштів на витрати майбутніх періодів здійснюється на кожний рік.

Нормування оборотних коштів для створення запасів готової продукції здійснюється аналогічно нормуванню запасів сировини. До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником відповідно до затвердженого порядку приймання продукції.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на плановий рік визначається підсумовуванням нормативів за кожною статтею нормування оборотних коштів. Виходячи із загальної потреби підприємства в оборотних коштах, розраховують приріст (зменшення) їх нормативу в плановому періоді. Ці дані використовуються під час складання фінансового плану. У фінансовому плані для покриття приросту нормативу оборотних коштів повинні бути забезпечені відповідні джерела.

Методи розрахунку нормативу оборотних коштів

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних активів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія виробництва, умови постачання і збуту продукції. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обігу оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотних коштах економічним методом полягає в тому, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво і готова продукція (виробничий норматив). До другої частини враховують ті статті нормування оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невиробничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді.

Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50% від зростання виробничої програми.

Одержана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, які вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення обігу оборотних коштів.

На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудомістким, економічний метод не вимагає виконання складних розрахунків.

Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів з метою виявлення непотрібних, надмірних, неліквідних виробничих запасів; резервів скорочення тривалості виробничого циклу; причин накопичення готової продукції на складах. Економічний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах. Економічний метод доцільно також використовувати на рівні галузевих міністерств, відомств, виробничих об'єднань у процесі перспективного планування або прогнозування.

Мінімізація поточних витрат з обслуговування запасів є оптимізаційною задачею, розв'язуваною у процесі їх нормування.

Для виробничих запасів вона полягає у визначенні оптимального розміру партії сировини і матеріалів, що поставляється. Чим вище розмір партії поставки, тим нижче відносний розмір поточних витрат з розміщення замовлення, доставки товарів і їх приймання (позначимо цей вид поточних витрат з обслуговування запасів як ПВ₁). Проте високий розмір партії поставки визначає високий середній розмір запасу. Якщо закуповувати сировину один раз на два місяці, то середній розмір її запасу складе 30 днів, а якщо розмір партії поставки скоротити удвічі, тобто закуповувати сировину один раз на місяць, то середній розмір її запасу складе 15 днів (див. рис. 7.2). У цих умовах знизиться розмір поточних витрат із зберігання запасів (позначимо цей вид поточних витрат з обслуговування запасів як ПВ₂).

Розрахунок оптимального розміру партії поставки, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати з обслуговування запасів (тобто ПВ₁ + ПВ₂Þ min) здійснюється за такою формулою (відомою як модель Уілсона):

• , (7.6)
• де ОР_опт - оптимальний розмір партії поставки;
• З_р- необхідний обсяг закупівлі сировини і матеріалів на розрахунковий період;
• ПВ₁ - розмір поточних витрат з розміщення замовлення, доставки товарів та їх прийому із розрахунку на одну партію, що поставляється;
• ПВ₂ - розмір поточних витрат із зберігання одиниці запасів.

Рисунок 7.2 - Залежність між розміром партії поставки та середнім розміром запасу (в сумі)

Приклад

Річна потреба в певному виді сировини, що визначає обсяг його закупівлі, становить 1000 тис. грн. Розмір поточних витрат із доставки замовлення, товарів з розрахунку на одну партію, що поставляється, становить 12 тис. грн. Розмір поточних витрат із зберігання одиниці запасу становить 6 тис. грн. на рік. Підставляючи ці дані в модель Уілсона маємо:

• 

Отже, протягом року товар повинен доставлятися 16 разів (1000 : 63) або кожні 22 дні (360 : 16). При таких показниках розміру партії і частоти поставки сукупні поточні витрати з обслуговування товарних запасів будуть мінімальними.

Для запасів готової продукції задача мінімізації поточних витрат з їх обслуговування полягає у визначенні оптимального розміру партії виробленої продукції. Якщо виробляти певний товар дрібними партіями, то витрати із зберігання його запасів у вигляді готової продукції (ПВ₂) будуть мінімальними. В той самий час істотно зростуть поточні витрати підприємства, пов'язані з частим переналагодженням устаткування, підготовкою виробництва, та інші (ПВ₁).

Мінімізація сукупного розміру поточних витрат з обслуговування запасів готової продукції також може бути здійснена на основі моделі Уілсона (з іншим змістом показників ПВ₁ і ПВ₂). У цьому випадку замість необхідного обсягу закупівлі товарів використовується планований обсяг виробництва або продажу готової продукції.

Як в першому, так і в другому випадках розрахунки можуть бути уточнені з урахуванням мінімальної норми відвантаження (залізничним або автомобільним транспортом), створення на підприємстві певного розміру страхового запасу, альтернативи у виборі засобів транспортування та інших умов.

Визначення мінімально необхідної потреби у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності спрямоване на встановлення нижньої межі залишку необхідних грошових активів у національній та іноземній валютах (у процесі розрахунків іноземна валюта перераховується за певним курсом у національну).

Розрахунок мінімально необхідної суми грошових активів (без урахування їх резерву у формі короткострокових фінансових вкладень) ґрунтується на планованому грошовому потоці за поточними господарськими операціями, зокрема, на обсязі витрачання грошових активів за цими операціями в майбутньому періоді.

Мінімально необхідна потреба в грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності може бути визначена за такою формулою

• , (7.7)
• де ГА_мін- мінімально необхідна потреба у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності у майбутньому періоді;
• ПР_га - передбачуваний обсяг платіжного обороту за поточними господарськими операціями у майбутньому періоді (відповідно до плану надходження і витрачання грошових коштів підприємства);
• О_га - оборотність грошових активів (разів) в аналогічному звітному періоді (вона може бути скоректована з урахуванням планованих заходів щодо прискорення обороту грошових активів).

Розрахунок мінімально необхідної потреби у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності може бути здійснений іншим методом за такою формулою:

• , (7.8)
• де ГА_к - залишок грошових активів на кінець звітного періоду;
• ПР_га - планований обсяг платіжного обороту за поточними господарськими операціями в майбутньому періоді;
• ФР_га - фактичний обсяг платіжного обороту з поточних господарських операціях в звітному періоді;
• О_га - оборотність грошових активів (разів) у звітному періоді.

У практиці застосовуються і складніші моделі визначення мінімального, оптимального, максимального і середнього залишків ГА, які використовуються в тих випадках, коли у зв'язку з невизначеністю майбутніх платежів план надходження і витрачання грошових коштів не може бути розроблений у щомісячному (подекадному) розрізі.

Так, відповідно до моделі Баумоля залишки ГА на майбутній період визначаються в таких розмірах:

• мінімальний залишок ГА береться нульовим;
• оптимальний залишок розраховується за формулою
  • , (7.9)
  • де ГА_опт - оптимальний залишок ГА в планованому періоді;
  • В_К - середня сума витрат з обслуговування однієї операції з короткостроковими фінансовими вкладеннями;
  • О_ГА - загальна витрата грошових активів у майбутньому періоді;
  • СП_КФВ - ставка відсотка з короткострокових фінансових вкладень у даному періоді (виражена десятковим дробом).
• середній залишок грошових активів відповідно до цієї моделі планується як половина оптимального (максимального) їх залишку.

Відповідно до моделі Міллера-Орра залишки грошових активів на майбутній період визначаються в таких розмірах:

• мінімальний залишок грошових активів береться у розмірі мінімального їх резерву в звітному періоді (це значення повинне бути більше нуля);
• оптимальний залишок грошових активів розраховується за формулою
  • (7.10)
  • де ВІД_да - сума максимального відхилення грошових активів від середнього у звітному періоді.
• максимальний залишок грошових активів відповідно до цієї моделі береться в триразовому розмірі ГА_опт. Перевищення цього залишку визначає необхідність трансформації зайвих грошових активів у короткострокові фінансові вкладення;
• середній залишок грошових активів розраховується в цьому випадку за формулою
  • , (7.11)
  • де ГА_ср - середній залишок грошових активів у плановому періоді;
  • ГА_мін, ГА_макс - відповідно мінімальний і максимальний залишки грошових активів, розраховані раніше.

Стан оборотних коштів характеризується наявністю їх на певну дату. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2П(С)БО2 «Баланс» наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку розділу І пасиву балансу Ф.1. «Власний капітал» (рядок 380) і підсумком розділу І активу балансу (рядок 080).

Отже, з суми розділу І пасиву балансу «Власний капітал» (рядок 380) і суми рядка 430 «Забезпечення подальших витрат і платежів» вираховується сума показників розділу І активу «Необоротні активи» (рядок 080).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає можливість визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, в результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, невчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо і з іншої причини.

Надлишок власних оборотних коштів створюється у підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначених нормативів, необхідних для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безкоштовного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповне використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін.

Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

До показників, які характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів в майні підприємства (К_р.в.). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства.

• , (7.12)
• де Ф_н - фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн);
• М - вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку час­тку у майні підприємства вони займають. Залежно від типу вироб­ництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різ­ною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і у разі необхідності швидкої ліквід­ності оборотних активів.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­ті на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обороту. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підпри­ємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

• , (7.13)
• де О - швидкість обігу оборотних коштів, днів;
• С - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн;
• Т - тривалість періоду, за який обчислюється оборот, днів;
• Р - виручка від реалізації продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал і т.п.), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначається середнє арифметичне, буде мати вигляд

• , (7.14)
• де С₁, С₂ ... С₁₂ - сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);
• С₁₃ - сума оборотних коштів на початок наступного року.

Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною визначається за формулою

• , (7.15)

Швидкість обороту коштів - це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результати процесу матеріального відтворення - обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період - і ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт оборотності, який визначається за формулою

• , (7.16)
• де К_о - коефіцієнт оборотності оборотних коштів.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період, що аналізується. Чим більше оборотів здійснюють оборот­ні кошти, то краще вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є зворотним до коефіцієнта оборотності показником і визначається за формулою

• , (7.17)
• де К_з- коефіцієнт завантаження оборотних коштів.

Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн обороту, то краще вони використовуються.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватися коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами

• 100%, (7.18)
• де Ке - коефіцієнт ефективності оборотних коштів.;
• П - прибуток від реалізації продукції, грн;
• Р - рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів, то Р - відносний показник, який визначає ступінь використання оборотних коштів. Чим більше значення першого і другого показників, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти з допомогою:

1. скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю і прямі економічні зв'язки з постачальниками;
2. прискорення оборотності за рахунок реалізації непотрібних, залежаних товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скоро­чення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду при одночасному збільшенні обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли вна­слідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою су­мою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Враховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Показники стану і ефективності використання оборотних коштів, порядок їх визначення і їх економічний зміст наведено в табл. 7.2.

Показник	Розрахунок	Економічна сутність
1. Наявність оборотних коштів	[Вк+З]-[Оз+Пк]	Характеризує величину власних оборотних коштів
а) брак		Перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю
б) надлишок		Перевищення фактичної наявності оборотних коштів над нормативом
2. Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства		Відображає питому вагу вартості оборотних коштів у загальній вартості майна підприємства
3. Оборотність		Характеризує час, за який оборотні кошти здійснюють один оборот
4. Коефіцієнт оборотності		Характеризує кількість оборотів за період, що аналізується
5. Коефіцієнт завантаження		Показує, скільки оборотних коштів авансовано в 1 грн реалізованої продукції
6. Прибутковість		Характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів
7. Рентабельність	100%	Визначає ступінь використання оборотних коштів

• Вк - власні кошти;
• З - забезпечення наступних витрат;
• Оз - основні засоби та інші необоротні активи;
• Пк - позикові кошти;
• Фн - фактична наявність оборотних коштів;
• Н - норматив оборотних коштів;
• М - вартість майна підприємства;
• В - середня вартість оборотних коштів;
• Т - тривалість періоду, за яким обчислюється обіг оборотних коштів;
• Р - обсяг реалізації продукції;
• П - прибуток від реалізації продукції.