• 7.1. Сутність і основи організації оборотних активів
• 7.2. Визначення потреби в оборотних коштах
• 7.3. Показники стану і ефективності використання оборотних коштів

7.1. Сутність і основи організації оборотних активів

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення і реалізації продукції здійснюється у процесі поєднання засобів праці, предметів праці і самої праці. Саме предмети праці і є оборотними активами, які на відміну від основних виробничих фондів споживаються в одному виробничому циклі, і їх вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.

Відповідно до П(С)БО 2 „Баланс" оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу.

Крім поняття "оборотні активи", в економічній теорії використовуються поняття "оборотні кошти" і "оборотний капітал".

Оборотні кошти - грошові кошти, авансовані у виробничі фонди та фонди обігу, які постійно перебувають у кругообігу з метою безперервного забезпечення процесу виробництва та реа­лізації продукції.

Оборотний капітал - частина продуктивного капіталу, яка переносить вартість на знову створений продукт повністю і пове­ртається до виробника у грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу.

Складові оборотного капіталу: запаси, незавершене виро­бництво, готова продукція на складі, дебіторська заборгованість, грошові активи.

Структура оборотних коштів - це пропорції розподілу ре­сурсів між окремими елементами поточних активів, від­ображає специфіку операційного циклу. Вона показує, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних коштів і довго­строкових кредитів, а яка - за рахунок позикових, враховуючи короткострокові кредити банків.

Операційний цикл - інтервал часу, протягом якого поточні активи підприємства роблять повний оборот від придбання запа­сів для здійснення діяльності до отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції.

Величина і структура власних оборотних коштів може відо­бражати тривалість і особливості фінансового циклу, а також ряд інших факторів.

Фінансовий цикл - часовий інтервал, протягом якого одно­разовий оборот роблять власні оборотні кошти. У тих випадках, коли власні оборотні кошти мають від'ємне значення, поняття фінансового циклу не існує. Фінансовий цикл починається з моменту оплати постача­льникам визначених матеріалів (погашення кредиторської заборгованості), закінчується в момент одержання грошей від покупців за відвантажену продукцію (погашення дебіторської заборгованості).

Для аналізу оборотних коштів необхідно не тільки розгля­нути співвідношення тривалості операційного і фінансового цик­лів, але і зробити оцінку структури цих циклів, тобто порівняти між собою періоди обороту окремих складових (запасів сировини, незавершеного виробництва, готової продук­ції, дебіторської і кредиторської заборгованості).

Виробничий цикл - починається з моменту надходження ма­теріалів на склад підприємства, закінчується в момент від­вантаження покупцеві продукції, що була виготовлена з даних матеріалів.

Залежно від методів планування оборотні активи діляться на нормовані і ненормовані. До нормованих оборотних активів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів, в залишках готової продукції на складах підприємств. Ненормовані оборотні активи вміщують дебіторську заборгованість, векселі одержані, грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох чинників, які впливають на господарську діяльність підприємств.

Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали і покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається за формулою

• H = О * N, (7.2)
• де Н - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн;
• О - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тис. грн;
• N - норма оборотних коштів, днів.

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів

Незавершене виробництво - один із найважливіших напрямів авансування оборотних коштів. Його питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом вважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу від моменту першої операції і до здавання готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу (обсяг незавершеного виробництва зростає, якщо більше витрат здійснюється на початку виробничого циклу).

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається за формулою

• Н = В * Д * Кзв, (7.3)
• де В - одноденні витрати за планом IV кварталу, тис. грн;
• Д - тривалість виробничого циклу, днів;
• Кзв - коефіцієнт зростання витрат.

Методи розрахунку нормативу оборотних коштів

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних активів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортимент продукції, технологія виробництва, умови постачання і збуту продукції. Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обігу оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

Мінімізація поточних витрат з обслуговування запасів є оптимізаційною задачею, розв'язуваною у процесі їх нормування.

Для виробничих запасів вона полягає у визначенні оптимального розміру партії сировини і матеріалів, що поставляється. Чим вище розмір партії поставки, тим нижче відносний розмір поточних витрат з розміщення замовлення, доставки товарів і їх приймання (позначимо цей вид поточних витрат з обслуговування запасів як ПВ₁). Проте високий розмір партії поставки визначає високий середній розмір запасу. Якщо закуповувати сировину один раз на два місяці, то середній розмір її запасу складе 30 днів, а якщо розмір партії поставки скоротити удвічі, тобто закуповувати сировину один раз на місяць, то середній розмір її запасу складе 15 днів (див. рис. 7.2). У цих умовах знизиться розмір поточних витрат із зберігання запасів (позначимо цей вид поточних витрат з обслуговування запасів як ПВ₂).

Розрахунок оптимального розміру партії поставки, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати з обслуговування запасів (тобто ПВ₁ + ПВ₂Þ min) здійснюється за такою формулою (відомою як модель Уілсона):

• , (7.6)
• де ОР_опт - оптимальний розмір партії поставки;
• З_р- необхідний обсяг закупівлі сировини і матеріалів на розрахунковий період;
• ПВ₁ - розмір поточних витрат з розміщення замовлення, доставки товарів та їх прийому із розрахунку на одну партію, що поставляється;
• ПВ₂ - розмір поточних витрат із зберігання одиниці запасів.

Визначення мінімально необхідної потреби у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності спрямоване на встановлення нижньої межі залишку необхідних грошових активів у національній та іноземній валютах (у процесі розрахунків іноземна валюта перераховується за певним курсом у національну).

Розрахунок мінімально необхідної суми грошових активів (без урахування їх резерву у формі короткострокових фінансових вкладень) ґрунтується на планованому грошовому потоці за поточними господарськими операціями, зокрема, на обсязі витрачання грошових активів за цими операціями в майбутньому періоді.

У практиці застосовуються і складніші моделі визначення мінімального, оптимального, максимального і середнього залишків ГА, які використовуються в тих випадках, коли у зв'язку з невизначеністю майбутніх платежів план надходження і витрачання грошових коштів не може бути розроблений у щомісячному (подекадному) розрізі.

Так, відповідно до моделі Баумоля залишки ГА на майбутній період визначаються в таких розмірах:

• мінімальний залишок ГА береться нульовим;
• оптимальний залишок розраховується за формулою
  • , (7.9)
  • де ГА_опт - оптимальний залишок ГА в планованому періоді;
  • В_К - середня сума витрат з обслуговування однієї операції з короткостроковими фінансовими вкладеннями;
  • О_ГА - загальна витрата грошових активів у майбутньому періоді;
  • СП_КФВ - ставка відсотка з короткострокових фінансових вкладень у даному періоді (виражена десятковим дробом).
• середній залишок грошових активів відповідно до цієї моделі планується як половина оптимального (максимального) їх залишку.

Відповідно до моделі Міллера-Орра залишки грошових активів на майбутній період визначаються в таких розмірах:

• мінімальний залишок грошових активів береться у розмірі мінімального їх резерву в звітному періоді (це значення повинне бути більше нуля);
• оптимальний залишок грошових активів розраховується за формулою
  • (7.10)
  • де ВІД_да - сума максимального відхилення грошових активів від середнього у звітному періоді.
• максимальний залишок грошових активів відповідно до цієї моделі береться в триразовому розмірі ГА_опт. Перевищення цього залишку визначає необхідність трансформації зайвих грошових активів у короткострокові фінансові вкладення;
• середній залишок грошових активів розраховується в цьому випадку за формулою
  • (7.11)
  • де ГА_ср - середній залишок грошових активів у плановому періоді;
  • ГА_мін, ГА_макс - відповідно мінімальний і максимальний залишки грошових активів, розраховані раніше.

Стан оборотних коштів характеризується наявністю їх на певну дату. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2П(С)БО2 «Баланс» наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку розділу І пасиву балансу Ф.1. «Власний капітал» (рядок 380) і підсумком розділу І активу балансу (рядок 080).

Отже, з суми розділу І пасиву балансу «Власний капітал» (рядок 380) і суми рядка 430 «Забезпечення подальших витрат і платежів» вираховується сума показників розділу І активу «Необоротні активи» (рядок 080).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає можливість визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Для характеристики ефективності використання оборотних кош­ті на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обороту. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підпри­ємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

• , (7.13)
• де О - швидкість обігу оборотних коштів, днів;
• С - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн;
• Т - тривалість періоду, за який обчислюється оборот, днів;
• Р - виручка від реалізації продукції, грн.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт оборотності, який визначається за формулою

• , (7.16)
• де К_о - коефіцієнт оборотності оборотних коштів.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти з допомогою:

1. скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю і прямі економічні зв'язки з постачальниками;
2. прискорення оборотності за рахунок реалізації непотрібних, залежаних товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скоро­чення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду при одночасному збільшенні обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли вна­слідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою су­мою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.