• 8.1. Необхідність оцінки фінансового стану підприємства. Види, прийоми та інформаційна база проведення фінансового аналізу
• 8.2. Показники фінансового стану підприємства
• 8.3. Оцінка ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства

8.1. Необхідність оцінки фінансового стану підприємства. Види, прийоми та інформаційна база проведення фінансового аналізу

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідні ще і тому, що прибутковість будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування і диференціацію процентних ставок.

Основною метою фінансового аналізу є отримання певної кількості ключових параметрів, які дають об'єктивну і точну картину фінансо­вого стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому в оцінюванні поточного фінансового стану підприємства особ­ливу роль відіграє його прогноз на найближчу та більш віддалену пер­спективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський зумовлює відповідний поділ аналізу господарської діяльності на зовнішній та внутрішній.

Завдання зовнішнього фінансового аналізу визначаються інтере­сами користувачів аналітичним матеріалом. До основних завдань на­лежать: оцінка фінансових результатів; оцінка фінансового стану; оцінка ділової активності; фінансове прогнозування.

Зовнішній аналіз проводиться на підставі фінан­сової і статистичної звітності органами господар­ського управління, бан­ками, фінансовими орга­нами, акціонерами, інвес­торами.

Внутрішній фінансовий аналіз досліджує причини даного фінан­сового стану, ефективність використання основних і оборотних коштів, взаємозв'язок показників обсягів, вартості та прибутку. Як джерела інформації для цих цілей додатково використовують дані фінансового обліку (нормативну і планову інформацію).

Внутрішній аналіз проводиться безпосередньо на підприємстві для потреб оперативного, короткострокового і довгострокового управління виробничою, комерційною і фінансовою діяльністю.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми і методи його здійснення. У практиці фінансового аналізу вироблено основну методику ана­лізу фінансових звітів. Виділяють такі основні прийоми аналізу:

1. горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. За допомогою горизонтального аналізу визначаються абсолютні та відносні зміни ве­личин різних статей балансу за аналізований період;
2. вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної по­зиції звітності на результат у цілому. Вертикальний аналіз призначено для обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто вивчається структура активів і пасивів ба­лансу;
3. трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначенням тренда. Трендовий аналіз застосовується для виявлення тенденцій, що домінують у динаміці основних показників;
4. коефіцієнтний аналіз пе­редбачає вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансово­го стану підприємства. Їх значення порівнюються з базисними ве­личинами, вивчається їх динаміка;
5. порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених  показників  звітності  за окремими  показниками  самого  підприємства, а також міжгосподарський аналіз показників підприємства порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими показниками;
6. факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (які не мають визначеного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути прямий (власне аналіз) - якщо результативний показник розділяють на окремі складові, і зворотний (синтез) - якщо його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства – об'єктивної його оцінки і виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування і використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів і принципів дослідження фінансового стану підприємств. В економічній теорії і практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі і фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на твердих аналітичних взаємозв'язках і залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

• експертних оцінок і сценаріїв;
• психологічні;
• морфологічні;
• порівняльні;
• побудови системи показників;
• побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються визначеним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

• ланцюгових підстановок;
• арифметичних різниць;
• балансовий;
• виділення ізольованого впливу факторів;
• відсоткових чисел;
• диференційований;
• логарифмічний;
• інтегральний;
• простих і складних відсотків;
• дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх і відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів і методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності складає методологію і методику аналізу.

Моделі фінансового аналізу. Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, що дають можливість структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основних типи моделей, що застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах; вертикальний і горизонтальний аналізи; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі, що базуються на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі – це моделі передбаченого, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів і  прибутку підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні і регресивні моделі).

Нормативні моделі – це моделі, що дають можливість порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат щодо технологічних процесів, видів виробів і в розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися різноманітні прийоми, методи і моделі аналізу. Їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу і визначаються його задачами в кожному конкретному випадку.

Інформаційна база аналізу. Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

• балансу (форма № 1);
• звіту про фінансові результати (форма № 2);
• звіту про рух грошових коштів (форма № 3);
• звіту про власний капітал (форма № 4);
• дані статистичної звітності та оперативні дані.

Інформацію, що використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна розділити на відкриту і закриту (таємну). Інформація, що міститься в бухгалтерській і статистичній звітностях, виходить за межі підприємства і тому є відкритою.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства.

Кожне підприємство розробляє свої планові і прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи і ліміти, систему їх оцінки і регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді і «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу і звітності взаємозалежні один від одного. Їх цінність для своєчасної і якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їх ймовірності і дати складання звіту.

Основним завданням аналізу є оцінка ефективності використання активів, доходів, витрат та результатів діяльності підприємства за звітний період, виявлення факторів, які позитивно або негативно вплинули на кінцеві фінансові результати.

Аналіз структури та змін у вартості активів підприємства проводиться шляхом зіставлення показників активу балансу на початок і кінець звітного періоду за видами активів. За цими даними визначаються  абсолютне  та  відносне  зростання (коефіцієнт зростання) кожного виду активів.

Наприклад, якщо коефіцієнт  зростання  вартості  активів  (Кв.а) менше одиниці,  то  це  свідчить про скорочення підприємством у звітному періоді  господарської  діяльності. 

При аналізі активів оцінюються зміни у структурі довгост­рокової і поточної дебіторської заборгованості та динаміка дебіторської заборгованості на початок і кінець звітного періоду. При суттєвому зростанні (більше 10 %) суми резервів сумнівних боргів та суми виданих авансів проводиться аналіз обґрунтованості спрямування фінансових ресурсів на авансуван­ня розрахунків та збільшення зазначеного резерву (аналіз прово­диться за додатково наданою підприємством інформацією).

При аналізі власного капіталу підприємства оцінюються зміни у структурі та обсягах власних фінансових ресурсів. Перевіряються на відповідність законодавству порядок та об­сяги формування статутного та резервного капіталу. За даними бухгалтерського обліку аналізується розподіл прибутку і форму­вання фондів спеціального призначення, передбачених Госпо­дарським кодексом України.

Якщо коефіцієнт зростання власного капіталу менший від ко­ефіцієнта зростання активів підприємства (К_в.а > К_в.к), то це свідчить про скорочення обсягів власних джерел фінансування діяльності підприємства (прибутку, використання резервів, уцінки активів тощо).

При аналізі структури та динаміки зобов'язань підприємства виявляються негативні тенденції щодо зростання заборгованості підприємства. Значну увагу необхідно звернути на аналіз динаміки заборгованості підприємства за розрахунками з бюджетом та з оплати праці. Додатково проводиться аналіз простроченої кредиторської заборгованості.

Збільшення коефіцієнта зростання кредиторської заборго­ваності у порівнянні з коефіцієнтом зростання активів під­приємства (К_з > К_в.а) свідчить про погіршення його платоспро­можності. У цьому випадку обов'язково проводиться поглибле­ний аналіз на предмет запобігання банкрутству підприємства.

8.2. Показники фінансового стану підприємства

Стійкий фінансовий стан підприємства формується у процесі всієї виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують господарське положення підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства повинні бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на питання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності. Тому і показники оцінки фінансового стану повинні бути такими, щоб кожен партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Основні показники фінансового стану. Загальна оцінка ефективності управління підприємством та використання  його активів проводиться за сукупністю коефіцієнтів, які характеризують прибутковість активів, майновий стан, платоспроможність та ліквідність підприємства (табл. 8.1).

Таблиця 8.1 – Основні показники, що використовуються для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

Показник	Формула для розрахунку	Оптимальне значення показника
1	2	3
Коефіцієнт рентабельності активів	, Пр - чистий прибуток; Вб0 - валюта балансу на початок періоду; Вб1 - валюта балансу на кінець періоду	>0 Збільшення
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	, Пр - чистий прибуток; Вк0 - сума власного капіталу на початок періоду; Вк1- сума власного капіталу на кінець періоду	>0 Збільшення (~0,13-0,24)
Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу	, Фо- фінансовий результат від операційної діяльності до оподаткування; Вб0 - валюта балансу на початок періоду; Вб1 - валюта балансу на кінець періоду	>0 Збільшення (~0,12-0,18)
Коефіцієнт рентабельності діяльності	, Пр- чистий прибуток; ЧД - чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)	>0 Збільшення
Коефіцієнт зносу основних засобів	,  З - сума зносу; Оз - первісна вартість основних засобів	Зменшення
Коефіцієнт оновлення основних засобів	,  НО3- сума основних засобів, що надійшли у плановому періоді; Оз - основні засоби за первісною вартістю на початок періоду	Збільшення
Коефіцієнт оборотності активів	, ЧД - чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); Вб0- валюта балансу на початок періоду; Вб1 - валюта балансу на кінець періоду	Збільшення
Коефіцієнт фінансової стійкості підприємства	Вк- власний капітал; Дз - довгострокові зобов'язання; К3- короткострокові зобов'язання	Збільшення
Коефіцієнт покриття	Обз - оборотні засоби, ПЗ - поточні зобов'язання	> 1 Збільшення
Коефіцієнт загальної ліквідності	,  Обз - оборотні засоби; ДЗ - довгострокові зобов'язання; ПЗ - поточні зобов'язання	Збільшення
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Гк - грошові кошти; ПЗ - поточні зобов'язання	~0,2 - 0,35
Коефіцієнт заборгованості	3к- залучений капітал; Вк - власний капітал	0,5 - 0,7
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	За- забезпечення наступних витрат і платежів; ДЗ - довгострокові зобов'язання; ПЗ - поточні зобов'язання; Д - доходи майбутніх періодів; Вб - валюта балансу	< 1 Зменшення
Прибутковість інвестицій (за методом участі в капіталі)	Пр- чистий прибуток; ІС - сума інвестицій	~ 11,5%

Показники наведені відповідно до "Методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки", затвердженої згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 14 лютого 2006 року №170.

Ця Методика розроблена з метою визначення об'єктивних і суб'єктивних причин збитковості, забезпечення єдності підходів при оцінці фінансово-господарського стану та ефективності управління суб'єктів державного сектору економіки України.

Коефіцієнт рентабельності активів показує розмір чистого прибутку на одну гривню активів та характеризує ефективність використання активів. Зменшення цього показника може свідчити про затримання темпів економічного зростання та розвитку підприємства.

Ступінь рентабельності активів підприємства, яку забезпечує прибуток від основної виробничої діяльності підприємства, характеризує коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показує частку чистого прибутку у власному капіталі. Високий коефіцієнт вказує на прибуткову діяльність підприємства та його інвестиційну привабливість. Цей коефіцієнт характеризує ефективність вкладання коштів у підприємство. 

Коефіцієнт рентабельності діяльності показує наявність можливостей підприємства до відтворення та розширення виробництва і  характеризує прибутковість діяльності підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством наявних ресурсів (незалежно від джерел їх залучення) та показує, наскільки зміни у наявних активах пов'язані зі  змінами доходу (виручки) від реалізації.

При проведенні фінансового аналізу за коефіцієнтами мають враховуватися галузеві особливості підприємств (табл. 8.2).

У цілому таблиця 8.1 вміщує більше 14 показників, призначених для детальної і всебічної оцінки фінансового стану підприємства. Однак це не означає, що систематичний аналіз фінансового стану підприємства завжди може здійснюватися лише за цими показниками.

Залежно від мети та задач аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників і напрямків аналізу фінансового стану підприємства. Існують інші методики розрахунку показників, що використовуються для аналізу фінансового стану підприємства.

Таблиця 8.2 - Оцінка ефективності діяльності підприємства з урахуванням галузевої специфіки

Коефіцієнт оборотності активів	Коефіцієнт рентабельності діяльності	Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	Оцінка ефективності діяльності з урахуванням галузевої специфіки
Високе значення	Високе значення	Високе значення	Задовільне для всіх підприємств
Низьке значення	Високе значення	Середнє значення	Задовільне для підприємств видобувної промисловості
Низьке значення	Середнє значення	Середнє значення	Задовільне для підприємств сільського господарства
Середнє значення	Високе значення	Низьке значення	Задовільне для будівельних підприємств
Високе значення	Низьке значення	Середнє значення	Задовільне для підприємств переробної, харчової промисловості, торгівлі
Низьке значення	Низьке значення	Низьке значення	Незадовільне для всіх підприємств

Крім цього, для забезпечення однозначності підходів під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств, а також своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу Міністерством економіки України виданий Наказ №14 від 19.01.2006 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства». Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення однозначності підходів під час оцінки господарського стану підприємств.

Джерелами інформації для здійснення розрахунків фінансово-економічних показників є показники фінансової звітності підприємства. Основні джерела аналізу - це форма 1 «Баланс підприємства», форма 2 «Звіт про фінансові результати». Перелік показників та система їх розрахунків, що використовуються при здійсненні поглибленого аналізу фінансово-господарсько­го стану неплатоспроможних підприємств, та джерела от­римання відповідної інформації наведені в таблицях 8.3 та 8.4.

Таблиця 8.3 – Перелік показників, що використовується при здійсненні аналізу фінансового стану неплатоспроможних підприємств

Скорочення	Найменування показника	Джерело інформації
1	2	3
Б	баланс	форма № 1
Бпоч	баланс на початок періоду	форма № 1
Бкін	баланс на кінець періоду	форма № 1
ВК	власний капітал	форма № 1
ВОА	власні оборотні активи	форма № 1
ВОЗ	вартість основних засобів (залишкова)	форма № 1
ГК	грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті, поточні фінансові інвестиції	форма № 1
ДЗ	довгострокові зобов'язання	форма № 1
З	запаси	форма № 1
ЗОЗ	знос основних засобів (на початок, кінець періоду)	форма № 1
ЗНВП	забезпечення наступних виплат і платежів	форма № 1
ДМП	доходи майбутніх періодів	форма № 1
ПФІ	поточні фінансові інвестиції	форма № 1
ПЗ	поточні зобов'язання	форма № 1
ДФІук	довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	форма № 1
ДФІін	довгострокові фінансові інвестиції - інші	форма № 1
ВМП	витрати майбутніх періодів	форма № 1
НА	необоротні активи	форма № 1
НДП	"нормальні" джерела покриття	форма № 1
ОА	оборотні активи	форма № 1
ПВОЗ	первісна вартість основних засобів на початок періоду	форма № 1
ПК	позиковий капітал (довгострокові та поточні зобов'язання)	форма № 1
СВВК	середня вартість власного капіталу	форма № 1
СВОЗ	середня вартість основних засобів	форма № 1
СДЗ	середня дебіторська заборгованість	форма № 1
СЗ	середні запаси	форма № 1
СКЗ	середня кредиторська заборгованість	форма № 1
ФК	робочій (функціонуючий) капітал	форма № 1
ВР	дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	форма № 2
ВВЗП	витрати на виробництво та збут продукції	форма № 2
ВПЗ	валовий прибуток (збиток)	форма № 2
СР	собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	форма № 2
АВ	адміністративні витрати	форма № 2
ВЗ	витрати на збут	форма № 2
ПЗЗД зп	прибуток (збиток) від звичайної діяльності за звітний період	форма № 2
ЧП	чистий прибуток (збиток)	форма № 2
ЧД	чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	форма № 2
А	амортизація як елемент операційних витрат	форма № 2

Таблиця 8.4 – Система розрахунків показників оцінки фінансового стану підприємства (подано зі скороченнями)

Основні показники, які характеризують аспекти діяльності, що відстежуються, одиниця вимірювання	Порядок розрахунку  аналітичних показників	Висновки	Нормативне (опти-мальне) значення
1	2	3	4
ОЦІНКА ЛІКВІДНОСТІ
Маневреність власних оборотних засобів		для нормального функціонування підприємства цей показник змінюється в межах від 0 до 1	0 – 1
Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності		значення показника залежить від галузей та видів діяльності, його зростання розцінюється як сприятлива тенденція	1,5
Коефіцієнт швидкої ліквідності		при аналізі тенденції зміни цього показника необхідно приділяти увагу факторам, які обумовили його зміну	0,6 – 0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)		показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно, найбільш жорсткий критерій ліквідності	0,2 - 0,35
Частка оборотних коштів в активах, %		показує, яку частину в активах підприємства становлять оборотні кошти
Частка власних оборотних коштів в оборотних активах		показує, яку частину становлять власні оборотні кошти в загальному обсязі оборотних коштів
Частка власних оборотних коштів у покритті запасів, %		рекомендована нижня межа цього показника становить 50 відсотків
Частка запасів в оборотних активах, %		показує, яку частину в оборотних активах становлять запаси
Коефіцієнт покриття		ступінь покриття поточних зобов'язань оборотними активами	> 1
ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт фінансової автономії)		зростання цього показника свідчить про збільшення фінансової стійкості, стабільності та незалежності підприємства	> 0,5
Коефіцієнт фінансової залежності		збільшення значення цього показника в динаміці свідчить про зростання частки позикових коштів при фінансуванні підприємства	< 2
Коефіцієнт маневреності власного капіталу		значення цього показника залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Для того щоб зробити висновок, необхідно порівняти значення цього показника із загальногалузевим розміром	> 0,1
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу		показує, яку частину в балансі підприємства становить позиковий капітал	< 0,5
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень		показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів фінансується зовнішніми інвесторами. Збільшення значення цього показника в динаміці свідчить про зростання залежності підприємства від зовнішніх інвесторів
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів		зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка свідчить про залежність від фінансування ззовні
Коефіцієнт структури позикового капіталу		показує, яку частину в позиковому капіталі підприємства становлять довгострокові пасиви
Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів		збільшення значення цього показника свідчить про зниження фінансової стійкості та навпаки
Коефіцієнт забезпечення власними засобами		зростання цього показника забезпечує для неплатоспроможного підприємства можливість використання позасудових заходів відновлення платоспроможності	> 0,1
Показник фінансового левериджу		зменшення значення цього показника свідчить про позитивні зрушення на підприємстві	< 0,25
Оборотність коштів у розрахунках, оборотів, ОКРО		зростання цього показника є сприятливою тенденцією для підприємства
Час обороту коштів у розрахунках, днів, ЧОКР		зменшення значення показника свідчить про збільшення ОКРО та є сприятливою тенденцією для підприємства
Оборотність запасів, оборотів, ОЗО		зростання цього показника є сприятливою тенденцією для підприємства
Час обороту запасів, днів, ЧОЗ		сприятливою вважається тенденція зниження значення показника
Час обороту кредиторської заборгованості,  днів, ЧОКЗ		зменшення значення показника вважається сприятливою тенденцією для підприємства
Тривалість операційного циклу, днів, ТОЦ	ЧОКР + ЧОЗ	зменшення значення показника вважається сприятливою тенденцією для підприємства
Тривалість фінансового циклу, днів	ТОЦ - СКЗ	зменшення значення показника вважається сприятливою тенденцією для підприємства
Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості		зменшення значення показника вважається сприятливою тенденцією для підприємства
Оборотність власного капіталу, оборотів		збільшення значення показника є сприятливою тенденцією для підприємства
Оборотність сукупного капіталу, оборотів		збільшення значення показника є сприятливою тенденцією для підприємства
Коефіцієнт стійкості економічного зростання		показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство в майбутньому
коефіцієнт Бівера		у разі якщо цей показник не перевищує 0,2, то це відображає небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва	> 0,2

Першим етапом аналізу оборотних активів підприємства є проведення горизонтального та вертикального аналізу цього розділу активів балансу.

Ефективність роботи підприємства визначається швидкістю обороту оборотних засобів: чим більша швидкість, тим ефективніше працює підприємство. Таким чином, у разі збільшення розміру оборотних за­собів можна зробити висновок не тільки про збільшення розмірів виробництва або цін на товарно-матеріальні запа­си, але і про зменшення швидкості обороту оборотних за­собів підприємства.

При збільшенні розміру запасів підприємства необхідно проаналізувати, за рахунок чого це сталося: тобто чи не ви­водяться активи з виробничого обороту, що, у свою чергу, призводить до збільшення кредиторської заборгованості та погіршення фінансового стану підприємства.

Крім того, слід звернути увагу на зміни в розмірі та структурі дебіторської заборгованості підприємства.

У разі збільшення цього показника можна зробити вис­новок про те, що підприємство кредитує своїх покупців (не отримує грошових коштів за реалізовану продукцію), але в той же час використовує кредити банків для здійснення своєї фінансово-господарської діяльності, що, у свою чергу, призводить до збільшення кредиторської заборгованості та погіршення платоспроможності підприємства.

Аналіз ефективності різних видів діяльності дасть змогу визначити їх вплив на чистий прибуток підприємства. Якщо підприємство за результатами звітного періоду має збиток від операційної діяльності, то має бути проаналізована структура витрат за економічними елементами.

Якщо підприємство за результатами звітного року має збиток від інвестиційної діяльності, то мають бути проаналізовані фактори, що вплинули на утворення таких збитків, та визначені заходи щодо ліквідації збитковості асоційованих, спільних та дочірніх підприємств або мають бути проведені зміна і скорочення напрямків інвестиційної діяльності, скорочення інвестиційної діяльності.

Якщо підприємство за результатами звітного року отримує збитки від фінансової діяльності, то мають бути проаналізовані склад фінансових доходів та фінансових витрат. У результаті проведеного аналізу мають бути визначені можливі шляхи скорочення фінансових витрат. При аналізі фінансових доходів визначається дохідність цінних паперів і приймається рішення щодо зміни структури "портфелю фінансових інвестицій" (реалізація одних цінних паперів та придбання інших прибуткових цінних паперів).

При отриманні збитків від інших операцій звичайної діяльності, але не пов'язаних з операційною та фінансовою діяльністю, аналізується склад інших доходів, інших витрат і визначаються шляхи ліквідації збитків у плановому періоді.

Варто підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства знаходяться у взаємозв'язку і взаємообумовлені. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання визначеного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

8.3. Оцінка ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства

У ринковій економіці є ймовірність ліквідації підприємств унаслідок їх банкрутства, тому одним із найважливіших по­казників фінансового стану є ліквідність. У теорії фінансового аналізу розрізняють поняття "ліквідність активів", "ліквідність балансу" та "ліквідність підприємства".

Ліквідність активів характеризує як швидко і безперешкодно майно підприємства може бути перетворено на гроші.

Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Ліквідність підприємства – це його спроможність пере­творювати свої активи на гроші для виконання всіх необхід­них платежів у міру настання їх строку.

Найбільш ліквідним активом є готівка. Наступ­ним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвес­тиції (цінні папери), які у разі необхідності швидко можуть бути переведені в гроші. Ліквідним активом є також дебіторська заборгованість, адже передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчо­му майбутньому. Найменш ліквідним поточним активом є запаси, оскільки для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетво­рення. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність певного виду активів.

Короткострокові зобов'язання – це борги, строк погашен­ня яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, в наявності у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності відпо­відно до зобов'язань за пасивом, об'єднаних за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяють на:

1. Найліквідніші активи (A₁) – суми за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків у міру потреби. До цієї групи належать також короткострокові фінансові вкла­дення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей.
2. Активи, що швидко реалізуються (А₂), – це активи, пе­ретворення яких на гроші потребує певного часу. До цієї групи належить і дебіторська заборгованість. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктив­них та об'єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів тощо.
3. Активи, що повільно реалізуються (А₃), – це статті роз­ділу II активу балансу, які охоплюють запаси та інші обо­ротні активи. Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребу­ють додаткової обробки перед реалізацією, що вимагає пев­ного часу.
4. Активи, що важко реалізуються (А₄), – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності про­тягом тривалого періоду. До цієї групи належать всі статті розділу І активу балансу («Необоротні активи»).

Перші три групи активів (найліквідніші; активи, що швид­ко реалізуються; активи, що повільно реалізуються) про­тягом поточного господарського періоду постійно зміню­ються і тому належать до поточних активів підприєм­ства.

Пасиви балансу за рівнем зростання строків погашення зобов'язань групують так:

1. Негайні пасиви (П₁) – це кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, вчасно не по­гашені кредити (за даними додатка до балансу).
2. Короткострокові пасиви (П₂) – це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довго­строковими зобов'язаннями, векселі видані. Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією розділу IV балансу («По­точні зобов'язання»).
3. Довгострокові пасиви (П₃) – довгострокові зобов'я­зання, які містяться в розділі III пасиву балансу.
4. Постійні пасиви (П₄) – це всі статті розділу І пасиву балансу («Власний капітал») та розділів  ІІ і V пасиву.

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути більш чи менш ліквідним. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, то таке під­приємство вважається більш ліквідним, ніж те, на якому обо­ротний капітал становлять переважно запаси.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки кожної групи активу і пасиву балансу.

Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо відповідатиме та­ким умовам:

• найліквідніші активи більші або дорівнюють негайним па­сивам;
• активи, що швидко реалізовуються, більші або дорівнюють короткостроковим пасивам;
• активи, що повільно реалізуються, більші або дорівнюють довгостроковим пасивам;
• активи, що важко реалізуються, менші за постійні пасиви.

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тоб­то поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується і остання умова, оскільки це означає наявність у підприємства власних обо­ротних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Не­виконання однієї з перших трьох умов свідчить, що фактич­на ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Якщо ліквідність балансу висока, підприємство має можливість після погашення найбільш термінових зобов'язань використовувати зміну засобів на прискорення термінів розрахунків з банком, постачальниками та іншими структурами.

Фінансова стійкість підприємства є однією з найваж­ливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичиій практиці роз­роблено систему показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства. Дані показники подано в таблицях 8.1 та 8.4.

Результати аналізу відповідних коефіцієнтів значно впли­вають на кредитну політику банків, фінансові експерти вико­ристовують їх для виявлення відносних переваг різних під­приємств.

Аналізуючи фінансову стабільність підприємства, можна зробити висновок, що власники підприємства (акціонери, інвес­тори та інші особи, що зробили внески до статутного капіталу) завжди прагнуть розумного зростання частки позичених коштів; навпаки, кредитори (постачальники сировини і матеріалів, банки, що надають короткострокові позики) надають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу. Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, потрібно особливу увагу приділити вивченню поточної фінансової стій­кості, що поділяється на такі основні типи:

 Абсолютна фінансова стійкість. Вона характеризується нерівністю

• ЗЗ < ВОК,
• де ЗЗ – загальні запаси;
• ВОК – власні оборотні кошти.

Це співвідношення показує, що всі запаси повністю по­криваються власними оборотними коштами, тобто підприєм­ство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розгляда­ти як позитивну, адже за цих умов адміністрація не має мож­ливості використати зовнішні джерела коштів для фінансу­вання основної діяльності. Нормальним вважають стан під­приємства, коли частка власних оборотних коштів є трохи вищою за 50 %.

Нормальна фінансова стійкість. Характеризується не­рівністю

• ВОК < ЗЗ < ДФЗ,
• де ДФЗ – джерела формування запасів. Вони визначаються за формулою
• ДФЗ = ВОК + Позики банку і позики, що використовують­ся для покриття запасів + Розрахунки з кредиторами за товарними операціями = Підсумок розділу І пасиву балансу + Довгострокові кредити - Підсумок розділу І активу балансу.

Для покриття запасів використовують як власні, так і за­лучені джерела коштів.

Нестійкий фінансовий стан. Характеризується нерівністю

• ЗЗ > ДФЗ.

Виконання цього співвідношення свідчить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів змушене звертатися до додаткових джерел покриття, що не є позитив­ним.

Критичний фінансовий стан. Характеризується поперед­ньою нерівністю, до якої додається наявність у підприєм­ства непогашених у строк кредитів і позик, а також про­строченої кредиторської і дебіторської заборгованостей. Така  ситуація означає, що підприємство не може вчасно розра­хуватися зі своїми кредиторами. За умов ринкової еконо­міки при неодноразовому повторенні такого стану підприєм­ство вважається збанкрутілим.

Отже, аналіз фінансової стабільності дає можливість оці­нити готовність підприємства до погашення своїх боргів, його фінансову незалежність, тенденції зміни рівня цієї незалеж­ності, відповідність стану активів і пасивів підприємства ос­новним завданням його фінансово-господарської діяльності.