Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський зумовлює відповідний поділ аналізу господарської діяльності на зовнішній та внутрішній.

Завдання зовнішнього фінансового аналізу визначаються інтере­сами користувачів аналітичним матеріалом. До основних завдань на­лежать: оцінка фінансових результатів; оцінка фінансового стану; оцінка ділової активності; фінансове прогнозування.

Зовнішній аналіз проводиться на підставі фінан­сової і статистичної звітності органами господар­ського управління, бан­ками, фінансовими орга­нами, акціонерами, інвес­торами.

Внутрішній фінансовий аналіз досліджує причини даного фінан­сового стану, ефективність використання основних і оборотних коштів, взаємозв'язок показників обсягів, вартості та прибутку. Як джерела інформації для цих цілей додатково використовують дані фінансового обліку (нормативну і планову інформацію).

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми і методи його здійснення. У практиці фінансового аналізу вироблено основну методику ана­лізу фінансових звітів. Виділяють такі основні прийоми аналізу:

1. горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. За допомогою горизонтального аналізу визначаються абсолютні та відносні зміни ве­личин різних статей балансу за аналізований період;
2. вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної по­зиції звітності на результат у цілому. Вертикальний аналіз призначено для обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто вивчається структура активів і пасивів ба­лансу;
3. трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначенням тренда. Трендовий аналіз застосовується для виявлення тенденцій, що домінують у динаміці основних показників;
4. коефіцієнтний аналіз пе­редбачає вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансово­го стану підприємства. Їх значення порівнюються з базисними ве­личинами, вивчається їх динаміка;
5. порівняльний аналіз – внутрішньогосподарський аналіз зведених  показників  звітності  за окремими  показниками  самого  підприємства, а також міжгосподарський аналіз показників підприємства порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими показниками;
6. факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (які не мають визначеного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути прямий (власне аналіз) - якщо результативний показник розділяють на окремі складові, і зворотний (синтез) - якщо його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів і принципів дослідження фінансового стану підприємств. В економічній теорії і практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі і фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані методи аналізу.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися різноманітні прийоми, методи і моделі аналізу. Їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу і визначаються його задачами в кожному конкретному випадку.

Інформаційна база аналізу. Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

• балансу (форма № 1);
• звіту про фінансові результати (форма № 2)
• звіту про рух грошових коштів (форма № 3);
• звіту про власний капітал (форма № 4);
• дані статистичної звітності та оперативні дані.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується у процесі всієї виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують господарське положення підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства повинні бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на питання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності. Тому і показники оцінки фінансового стану повинні бути такими, щоб кожен партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Основні показники фінансового стану. Загальна оцінка ефективності управління підприємством та використання  його активів проводиться за сукупністю коефіцієнтів, які характеризують прибутковість активів, майновий стан, платоспроможність та ліквідність підприємства.

Показники наведені відповідно до "Методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки", затвердженої згідно з Наказом Міністерства фінансів України від 14 лютого 2006 року №170.

Ця Методика розроблена з метою визначення об'єктивних і суб'єктивних причин збитковості, забезпечення єдності підходів при оцінці фінансово-господарського стану та ефективності управління суб'єктів державного сектору економіки України.

При проведенні фінансового аналізу за коефіцієнтами мають враховуватися галузеві особливості підприємств.

Крім цього, для забезпечення однозначності підходів під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств, а також своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу Міністерством економіки України виданий Наказ №14 від 19.01.2006 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства». Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення однозначності підходів під час оцінки господарського стану підприємств.

У ринковій економіці є ймовірність ліквідації підприємств унаслідок їх банкрутства, тому одним із найважливіших по­казників фінансового стану є ліквідність. У теорії фінансового аналізу розрізняють поняття "ліквідність активів", "ліквідність балансу" та "ліквідність підприємства".

Ліквідність активів характеризує як швидко і безперешкодно майно підприємства може бути перетворено на гроші.

Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Ліквідність підприємства – це його спроможність пере­творювати свої активи на гроші для виконання всіх необхід­них платежів у міру настання їх строку.

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути більш чи менш ліквідним. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, то таке під­приємство вважається більш ліквідним, ніж те, на якому обо­ротний капітал становлять переважно запаси.

Фінансова стійкість підприємства є однією з найваж­ливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов'язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичиій практиці роз­роблено систему показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства. Дані показники подано в таблицях 8.1 та 8.4.

Отже, аналіз фінансової стабільності дає можливість оці­нити готовність підприємства до погашення своїх боргів, його фінансову незалежність, тенденції зміни рівня цієї незалеж­ності, відповідність стану активів і пасивів підприємства ос­новним завданням його фінансово-господарської діяльності.